Подорож до Королівства Марокко

30 березня 2017 р.

В березні 2017 року вдалося здійснити цікаву наукову експедицію до Марокко. Головною метою поїздки було ознайомитися з можливостями проведення системних польових досліджень на території Королівства, крім того, вже під час цієї поїздки ми власне започаткували дослідження рослинного покриву пустель та степів (точніше драйграсландів “dry grassland”) регіону.

Загалом подорож тривала 18 днів, з 7 по 23 березня 2017 року. Перебування у Марокко розділили на кілька етапів:

-      перебування в м. Агадір з метою підготовки до поїздки в пустелю (10-11 березня);

-      подорож в пустелю через гірську систему Антиатлас (12-16 березня);

-      знову зупинка в м. Агадір для відпочинку та ознайомленням з оточуючим природним середовищем (17-20 березня).

На першому етапі в ході підготовки нами був взятий в аренду автомобіль Рено Дастер, остаточно детально пропрацюваний маршрут, придбані карти, продукти, вода, деяке обладнання, підключений мобільний зв’язок та інтернет тощо.

         Найцікавішим був другий, власне, польовий етап експедиції. Тривав він  5 днів, проведених безпосередньо в природі – ночували в палатці або в автомобілі. Згідно з планом маршруту ми мали проїхати понад 300 км на схід на околицю пустелі Сахари в регіон Тата. В ході поїздки двічі перетнули гори Антиатласу. Робили це поволі, часто зупиняючись для збору матеріалу. Їхали в різні боки різними дорогами – туди довгою і більш пологою, назад – короткою, з карколомним серпантином (таким, що навіть Дастер закипів). Підіймалися на авто на 1670 м.н.р. моря. Напевно, некрасивих гір не буває, тому не буду розпливатися особливо в копліментах Антиатласу.

Проїзжаючи, впоперек весь Антиатлас чітко видно різницю між різними його частинами та висотну поясність. Рослинний покрив дуже своєрідний, особливо вражають сукуленти – кактуси та молочаї. Північна частина зайнята степами з рідколісям, які на південь поступово змінюються степами та кам’янистими пустелями. В пустелях, де гірські породи практично не вкриті рослинним покривом, особливо помітна складчатість, через що гори здаються розписаними примітивіськими узорами – лініями, хвилями, півколами, завійками різного кольору.

Головна мета поїздки – пустелі. Досліджували їх в регіоні Тата. Максимально віддалилися від останнього мароканського села десь на 50 км в бік Сахари, в пограничні з Алжиром райони, тому кілька разів стикались з військовими (привітними). Райони дуже безлюдні. За неповних 5 днів зустріли тут 2 мотоцикли і один квадрацикл. Долини річок сухі (хоча ще недавно по ним неслися величезні маси води, що сформували глибокі яри, перевертали каміння...), колодязів практично нема (до найближчого від табору було кілометрів 20). Температура вдень максимально сягала + 34оС, вночі опускалась до + 7оС (нормальні для роботи в полі умови з 6 до 10 і з 17 до 19 години).

Домінуючим ландшафтом тут є кам’янні пустелі, також представлені відроги Антиатласу (по суті теж кам’яні пустелі) та річкові долини (на той час сухі). Піски представлені мало, лише по долинах річкок та прилеглих до них місцях (куди їх приносять сильні вітри). Але нас більш цікавили саме кам’яні пустелі, то ж ми спеціально не дуже прагнули в піщані райони Сахари (тим більше, що ми їх, піски, надивились в наших Олешківських пісках). Кам’яні пустелі дуже вражають, уявіть наші величезні українські поля – рівні, або дещо погорбовані, у яких замість соняшника та пшениці суцільні камені на багато кілометрів. Причому дуже різноманітні, кольором, формою, розміром, складом. Іноді ці поля складаються з одного типу каміння, іноді з кількох, іноді багатьох. Рослинний покрив практично відсутній. Найбільшше вразила повна відсутність лишайників на камінні. Досить бідний, але значно багатший порівняно з кам’яними пустелями) рослинний покрив розлогих сухих річкових долин. Серед дерев виразно домінують деревця з плоскими зверху кронами акації, значно рідше трапляються тамарикс, зізіфус...; серед чагарників домінує знову тамарикс. Більш різноманітний, хоч і теж розріджений, трав’янистий рослинний покрив: домінують парнолисник, кілька видів багаторічних злаків, в т.ч. і мініатюрний вид ковили. Серед різнотрав’я виразно переважають айстрові, а також капустяні і бобові. Більшість рослин дуже колючі, або розпластані по землі чи приземкуваті, дуже шорсткі або цупкі.

Місцеві дикі кавуни (плоди розміром з апельсин), на відміну від наших Херсонських, надзвичайно гіркі. Після того як їх спробували, півдня відчували гіркоту, яку не могли подолати навіть куплені по 10 гривень свіжі, без хімікатів, соковиті і солодкі мандарини. В ході експедиції зібраний досить представницький гербарний матеріал поповнить колекцію гербарію ХДУ (KHER), матеріал окремих рослин відібраний для генетичних досліджень, також відзнятий значний фотографічний матеріал.

На третьому етапі ми знову перебували кілька днів у м. Агадір. Після дуже насиченої поїздки в пустелю необхідно було відпочити, що ми і робили на березі Атлантичного океану. Також в ході цього етапу здійснили екскурсії на більш збережені ділянки океанічного узбережжя та невисокі гори в околицях Агадіра. На піщаному океанічному узбережжі зустріли як добре знайомі нам по нашим берегам рослини (морську гірчицю приморську, солянку калійну, дерезу тощо), так і не характерні для нашого узбережжя рослини (кущеподібну солянку, берізку з величезними фіолетовими квітами тощо).Океан же зустрів нас потужними хвилями, приливами і відливами, теплою (+20оС) і чистою водою. Екскурсію в гори здійснили на невисоку приморську вершину Агадір-Оуфелла на якій знаходяться руїни середньовічної фортеці Касба. З ботанічної точки зору, вразило, домінування в рослинному покриві сукулентних кактусів чи молочаїв (30-70 %). Завершальним етапом перебування в Агадірі було підготовка до поїздки додому.     

В цілому поїздка дуже сподобалась. Сподіваємося, що нам вдасться знайти фінансування і продовжити дослідження в Марокко, зокрема, здійснити більш тривалу експедицію у лютому-березні 2018 року.

Четвертого квітня о 15.00 в рамках ботанічного гуртка «Campanula» буде представлена більш повна презентація експедиції до Марокко. Якщо когось із студентів зацікавив рослинний покрив Марокко, запрошуємо долучитися до камерального опрацювання зібраного під час експедиції матеріалу.

Професор Іван Іванович Мойсієнко

 

Херсонський державний університет