Спілкування є необхідною умовою діяльності людини. Від нього залежить психологічний клімат в організації та на підприємстві, виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку, сприймання і розуміння людьми одне одного. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. Тому спілкування можна охарактеризувати як:
– комунікацію, сприймання та передавання інформації;
– взаємодію, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;
– сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого
Важливу роль у професійній діяльності відіграє поведінка особистості, яка визначається не тільки сукупністю особистісних якостей, особливостями конкретної ситуації, а й специфікою того соціально-професійного середовища, у межах якого реалізується його ділова і професійна активність.
Професійне спілкування неможливе без суб’єктів спілкування, тобто особистостей, знання лінгво-психологічної характеристики кожного з них. У професійному спілкуванні завжди треба враховувати динамічні особливості психічних процесів і поведінки людей, інтенсивність, швидкість, темп усного мовлення. Самостійний і творчий склад мислення, орієнтування в ситуації, мовна пам’ять, правильний і доречний добір мовних засобів, правильна побудова висловлювання (тексту), орієнтація на мову співрозмовника і прогнозування реакції слухачів, відповідна дикція, уміння слухати – такі основні якості мовця-професіонала, необхідні для оптимального, кваліфікованого розв’язання професійних завдань. Труднощі, які виникають під час донесення або сприймання інформації, часто є наслідком вікових, статевих, соціальних розбіжностей.
У соціально-психологічному плані спілкування – це обмін інформацією, вчинками, думками, переживаннями, це процес виховання та самовиховання, це форма творчості, яка допомагає виявити і розвивати кращі сторони особистості. отже, спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодія індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.
Спілкування є складним, багаторівневим процесом встановлення та розвитку контактів між людьми, який включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини; обмін думками, переживаннями, настроями, бажаннями. Найзмістовнішими, виразними засобами впливу на учасників спілкування є:
– мова як засіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень;
– мова як система знаків, яка служить засобом спілкування між людьми та способом вираження самосвідомості людини (мова існує й реалізується через мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається в певній аудиторії й певних часових межах, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці або буквах і розділових знаках);
– знак як будь-який матеріальний об’єкт (предмет, явище, подія), що виступає в ролі вказівки та позначення і використовується для отримання, зберігання, переробки й передачі інформації.
За характером змісту спілкування поділяють на:
– неформальне (світське, буденне, побутове);
– формальне (професійне), мета якого – організація та оптимізація того чи іншого виду предметної діяльності: управлінської, виробничої, наукової, комерційної.
Виокремлюють три взаємопов’язані сторони спілкування:
– комунікативна – обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;
– інтерактивна – організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема під час побудови спільної стратегії взаємодії;
– соціально-перцептивна – процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.
Існують такі види спілкування:
– залежно від специфіки суб’єктів (особистість чи група): міжособистісне, міжсоціумне, а також спілкування між особистістю та групою;
– суб’єктів за кількісними характеристиками: самоспілкування, міжособистісне, масові комунікації;
– за характером спілкування: опосередковане і безпосереднє, діалогічне та монологічне;
– за цільовою спрямованістю: анонімне, функціонально-рольове, неформальне.
Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому (формальному) рівні за допомогою усмішки, приязного слова тощо.
Професійне спілкування виконує функції: – комунікативну (обмін інформацією); – інтерактивну (обмін діями); – перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).
Можливості: Версія для друку Відправити другу