Херсонський державний унiверситет

Своєрідним уроком історії для майбутнього покоління став виховний захід, проведений музейно-архівним центром напередодні 25-ї річниці з Дня виведення радянських військ з Афганістану.

Спогадами про участь в військових діях в Афганістані поділився генерал-майор авіації Євген Самсонкін.

Захід відвідали першокурсники факультету фізичного виховання та спорту.

Про втрати Херсонської області в роки Афганської війни розповіла керівник музейно-архівного центру ХДУ І.В.Самсакова. Дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів понад 160 тисяч українців брали участь у чужій війні. Поранень зазнали 139 мешканців Херсонської області, 67 стали інвалідами, 69 наших земляків не повернулися додому. Випускники Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської також здійснили свій вклад – Ергашеву Ширмухамеду було посмертно присвоєно орден Червоної зірки.

Хлопці та дівчата уважно слухали емоційну розповідь Євгена Андрійовича. Протягом 1986-1989 років гостю довелося побувати в багатьох «гарячих точках» війни, зокрема в Кабулі, Кандагарі, Джелалабаді, Баглані. Військові операції він виконував на літаку Ан-26. Гість з тривогою розповідав про друзів, які загинули в цій страшній війні. Серед них були О. Соболєв, І. Півнєв, Ю.Жук. Щороку Є.Самсонкін відвідує місця поховання своїх бойових товаришів.

Студенти з захопленням слухали розповіді гостя  про стан забезпечення зброєю, необхідність дотримання військової дисципліни. Кожен солдат мав при собі пістолет, котрим повинен був скористатися лише в одному випадку – під час потрапляння в полон.

Протягом всього заходу студенти співпереживали гостю. Найбільше їх турбувало наскільки свідомим було рішення про участь у війні. На це питання Є.Самсонкін дав чітку відповідь: «Війна була несправедливою. Однак ніхто не сумнівався – це був наш обов’язок».

«Війна в Афганістані показала, що застосування насильницьких засобів має тривалі наслідки, спрогнозувати які дуже складно» – підсумував Є.Самсонкін.

Повернувшись додому, багато учасників війни відчули несправедливість з боку держави і суспільства. Адаптації до нових суспільно-економічних реалій 90-х років проходила болісно та неоднозначно. Психологічний стан учасників війни в спеціальній літературі отримав назву «афганського синдрому».

Наприкінці заходу гість побажав присутнім жити тільки в мирний час, гордитися вчинками тих, хто віддав життя на війні.  Cтуденти мали шанс особисто поспілкуватися з гостем та подякувати за бажання поділитися своїми спогадами.