Володимир Вернадський — учений-універсал минулого століття
12 березня - 160 років із дня народження Володимира Вернадського (1863-1945), вченого-енциклопедиста, філософа, природодослідника, основоположника геохімії, біогеохімії, радіогеології, творця теорій: про біосферу та ноосферу, про провідну роль живих істот у геохімічних процесах, еволюційної про походження мінералів, організатора і першого президента Української Академії наук, засновника Національної бібліотеки Української Держави (нині - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського). Наукова бібліотека презентує вашій увазі відеоролик.
«Ви знаєте, як мені дорога Україна
і як глибоко українське відродження проникає
в мій національний і власний світогляд… Я вірю в майбутнє…»
з щоденника Володимира Вернадського
Володимир Вернадський – один із небагатьох учених-універсалів минулого століття. Він був мислителем і природознавцем найширшого профілю, одним із засновників геохімії і радіогеології, творцем біогеохімії, вчень про біосферу і ноосферу. Його внесок у науку відзначений численними преміями та обранням дійсним членом ряду світових академій наук і наукових товариств. Йому випала честь стати одним із творців і першим президентом Української академії наук.
Володимир Іванович писав: «Мене варто визначати як росіянина за культурою і всім способом життя – щоправда, росіянина, все життя якого постійно було пов’язане з Україною». Так він вважав. Україна – його земля, її ґрунт і силу «живої речовини» Вернадський досліджував і знав досконально. Саме в Шишаках на Полтавщині зародилося його вчення про живу речовину та біосферу.
Рід Вернадських має глибоке історичне коріння й, за переказами, походить від литовського шляхтича Верна, який під час визвольної війни 1648 – 1654р.р. перейшов на бік Богдана Хмельницького. Достовірні дані про предків Володимира Івановича починаються з його прадіда, Івана, випускника Києво-Могилянської академії, який був священиком у селі Церковщина. Його син, Василь Іванович, служив лікарем, воював проти Наполеона, багато років завідував шпиталями в різних гарнізонах України. Колоритною особистістю була і його дружина, Катерина Яківна, уроджена Короленко. Її батько доводився прадідом відомому письменникові В Короленку, троюрідному брату Володимира Івановича.
Народився Володимир Вернадський 28 лютого 1863р. в Петербурзі, в сім’ї професора політичної економії Івана Вернадського, який закінчив Київський університет і багато років у ньому викладав. Дитинство майбутнього вченого пройшло в Харкові, де його батько із середини 60-х років працював керуючим місцевим відділенням Державного банку. 1876 р. родина повернулася до Петербурга, але глибоке відчуття українських коренів назавжди залишилося в душі юнака. Згодом у всіх автобіографіях Володимир Вернадський підкреслював своє козацьке походження.
По закінченні гімназії юнак навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, який успішно закінчив у 1885 р. Серед його викладачів були Д. І. Менделєєв, І. М. Сєченов, О. М. Бутлеров, В.В. Докучаєв – світила науки, які залишили глибокий слід в історії природознавства. А В. В. Докучаєв став для Володимира Івановича ідеалом вченого на все життя.
Упродовж 1920-1921 рр. В.І. Вернадський був професором Таврійського університету в Сімферополі, потім — директором створеного ним Державного радієвого інституту та ряду інших наукових установ. В 1939 р. він разом з іншими вченими створив комісію по ізотопах. Працював також у Празі (Карлів ун-т) й Парижі (Сорбонна), був членом багатьох зарубіжних наукових товариств. Автор близько 400 праць.
В. І. Вернадський увійшов до історії науки як основоположник сучасного вчення про біосферу та ноосферу. Сукупність живих організмів у біосфері він назвав “живою речовиною”. Величезна роль вчення про біосферу та її розвиток повною мірою почала виявлятись з другої половини XX ст. Цьому сприяв розвиток екології, в якій поняття біосфери було одним з головних. Вернадський розробив учення про біосферу як складну багатокомпонентну систему пов’язаних між собою великих біологічних комплексів та хімічних і геологічних процесів, що відбуваються на Землі.
Ідеї вченого про ноосферу, що являють собою велике філософське узагальнення, виникли на межі двох основних напрямів його наукової діяльності — біохімії та історії наук. Аналіз еволюції наукової думки і наукового світогляду, дослідження структури науки стали величезним вкладом в наукознавство.
Людиною щирої сердечної вдачі, великої духовної культури залишився Володимир Іванович у спогадах своїх учнів, послідовників, соратників по праці. Він належав до когорти найбільш освічених людей, які у цитаделі науки берегли від хаосу вогник знань, намагались зберегти свої музеї, книги, лабораторії. Істина одна, а шляхів до неї стільки ж, скільки людей. В. І. Вернадський не жив лише однією наукою, його діяльність вплетена в нашу вітчизняну історію. Вся його життєва творчість має універсальне джерело.
“Нашим мировым островом” називав він Землю, бо єдиною і неповторною серед інших небесних тіл бачилась йому наша біло-голуба планета — острів життя в Космосі.
