Випускниця ХДУ під час тимчасової окупації Херсона малювала українські образи

Більшість картин – суто українські образи. До добірки робіт цього періоду увійшли 37 робіт, виконаних кульковою ручкою, фломастерами та маркерами. Тамара радо ділиться своєю творчістю, яку присвячує 25-річчю факультету культури і мистецтв Херсонського державного університету.

Ми поспілкувалися про період тимчасової окупації Херсона, про творчість та плани на майбутнє.

Як давно ви малюєте? Ким працюєте? Творчість це хобі чи професія?

Малюю я, власне, з дитинства. Але змалку захоплювалася різними видами творчості. Вчилась в музичній школі № 4 по класу гітари. Відвідувала заняття з рукоділля (вишивка, бісероплетіння тощо), бібліотеки. Захоплююсь літературною творчістю, а саме, ще з дитинства брала участь у літературних студіях при бібліотеках, що згодом вилилося в участь у Малій академії наук, де здобувала перемоги (ІІ та ІІІ місця по Херсону та області), секція – «літературна творчість», базова дисципліна – «українська мова та література».

Маю публікації у альманахах «Степ», «Вишиванка», збірках «Кулішева криниця», «Відлуння сердець» (публікації літературної студії під керівництвом М. Братана «Кулішева криниця» при обласній науковій бібліотеці ім. О. Гончара).

Закінчила музичне училище в 2013 році «народні інструменти», спеціальність «гітара». Здобула ступінь бакалавра в ХДУ в 2018 році «Образотворче мистецтво». Маю ступінь магістра дизайну ХНТУ в 2019 році «дизайн одягу та аксесуарів».

Відкрила нові горизонти для творчості, відвідавши Львів, а саме Львівську Національну Академію Мистецтв. Залишилася в пам’яті незабутня зустріч в Академії із паном Володимиром Сидоренко (знаний майстер-практик по роботі зі шкірою. Працює на кафедрі ЛНАМ «дизайн одягу» та в університеті І. Франко. Подарував Президенту В. Ющенко книги, оправлені в обкладинки з авторським тисненням із шкіри). Деякий час працювала у майстерні митця. Надихнувшись колоритом Львова, самобутньою архітектурою, вже вдома, у Херсоні  відкрила для себе нові техніки – виготовлення штучних квітів з тканини, створювала складні гердани з поєднанням автентичних мотивів та сучасності, колекції з акриловим малюнком на лаковій шкірі, роботи батиком, графічні роботи в різних техніках тощо. Планувала вступати до Львівської академії мистецтв до аспірантури (доктор мистецтв), але цьому завадили війна та окупація Херсона.

Яка ваша улюблена техніка?

Складно визначитися з улюбленою технікою, оскільки кожна з них має свої відмінності та переваги.

Працюю в техніках:

- бісероплетіння (гердани);

- штучні квіти (гільоширування, буління, вишивка стрічками);

- вишивка;

- акрил (колекція одягу з малюнком на лаковій шкірі та в’язанням гачком, роботи на фанері, склі);

- батик (колекція робіт);

- кулькова ручка (портрети по фотографії);

- м’які матеріали;

- масляний живопис;

- гуаш, акварель.

На даний момент, найдешевшою для мене технікою є кулькова ручка. В ній поки і створюю роботи. Оскільки бісер, фарби для батику чи акрилові зараз купувати дорого та складно у Херсоні.

Хто чи що вас надихає? Кого ви вважаєте своїм творчим вчителем чи вчителями?

Нещодавно захопилась трансформацією фотографії, як феномена повсякденного життя, у твори мистецтва та продукти дизайну. Це надзвичайно цікаво, оскільки дизайн і фотографія – це «інь» та «янь» сучасного мистецтва. Особливо, якщо взяти до уваги те, що фотографію, використовуючи як основу, можна подати в роботі в різному ключі. Це дає безліч варіантів створення готових дизайн-продуктів, спираючись на більш або менш графічне вирішення. Багато моїх робіт були створені з використанням фотографій (і при створенні колекцій одягу з акриловим малюнком і, звичайно, гіперреалістичні портрети кульковою ручкою).

Наразі я надихаюся творчістю митців-фотохудожників таких, як відомий сучасний львівський фотохудожник Володимир Дубас. Його роботи відкрила для себе нещодавно, що і відобразилось в серії власних портретів за його роботами.

Я створювала роботи кульковою ручкою і по фото 30-х років (наприклад, М. Сеньковського «Стара гуцулка» - це перлина забутої в Україні співачки-гуцулки, фото якої, як не дивно, добре знають на Заході). В малюнку, на відміну від фотографії, образ стає сучасним та оживає – особливо в техніці «кулькова ручка», яка зараз на піку популярності на Заході. Нова реальність потребує і нових інструментів її втілення, в тому числі і в мистецтві та дизайні.

Чи згадуєте ви роки навчання в Херсонському державному університеті? Чи радили б ви молоді вступати на факультет культури та мистецтв?

Я вдячна кафедрі образотворчого мистецтва ХДУ за те, що вони побачили в мені графіка, незважаючи на те, що я вважала себе живописцем. При підготовці бакалаврської дипломної роботи я занурилась у світ графіки. Тема Т. Шевченко, як митця-графіка, його образ перейшов і в магістерську роботу, доповнившись дизайном. Готуючись до мистецької аспірантури ЛНАМ, я продовжила цю тему, сформулювавши її так: «Образ Кармен, як уособлення ідеї свободи Т.Г. Шевченко, втілений засобами дизайну слова, музики та одягу».

Звичайно, молоді я б радила вступати на факультет культури та мистецтва, оскільки, крім виховання особистості, мистецтво виховує і характер.

Ви перебували в Херсоні під час тимчасової окупації і вирішили малювати українські патріотичні образи. Чи не було страшно? Оскільки окупанти полювали на все українське…

Звичайно, було страшно. Але малювання саме патріотичних образів допомагало мені вижити. Психологічно було дуже важко. Описати цей час важко – це треба пережити.

Як саме ви обирали героїв для своїх робіт? Чи є серед ваших персонажів безпосередньо херсонці?

Я намагалась підібрати фотографії характерних героїв, не безтурботні юні обличчя, а обличчя, які прожили життя, від яких віє мудрістю. Це і Б. Ступка, Р. Віктюк, І. Сірко (ймовірний засновник Херсона) і звичайні люди, фотографії яких блукають просторами інтернету, але щира відверта посмішка яких полонила моє серце. Фотографії, звичайно, намагаюсь підібрати якомога кращої якості. Старі фотографії мають свій колорит, який у сучасній техніці кулькової ручки знову оживає та кожна з цих фотографій має свою історію, історію фотографа, який її створював. Але, що особливо мене приваблює у фотографії – це можливість «спіймати мить», щиру миттєву емоцію, яку неможливо вхопити в «лабораторних» умовах класичної студії натури-людини із скам’янілим, скрізь однаковим виразом обличчя. У цих випадках фотографія незамінна, і вона стає надійним помічником художника-дизайнера.

Чи брали ви участь у виставках? Можливо плануєте передати свої роботи у бібліотеку чи музей, які зараз збирають матеріали людей і про людей, які пережили окупацію?

Під час пандемії коронавірусу і донині беру участь у виставках онлайн, завдяки обліковим записам у найрізноманітніших міжнародних та вітчизняних інтернет-спільнотах художників, майстрів хендмейд та дизайнерів. Нещодавно відкрила для себе і нові платформи американських інтернетспільнот, де є можливість завантажувати певну кількість графічних авторських малюнків-дизайнів, а виробники-фабрики, згідно замовлень клієнтів мають змогу друкувати їх на найрізноманітніших речах (від футболок, масок та чашок до репродукцій на дереві, гобеленів та ковдр). А друкування на замовлення означає менше відходів, що вписується у екологічну політику для планети. 

Кого малюєте зараз? І кого хотіли б намалювати?

Зараз я нічого не малюю. Можна сказати, що відпочиваю, змінивши вид діяльності – закінчую гердан з бісеру (ручне ткацтво). Це досить кропітка та тривала робота – один складний широкий орнаментований гердан створюється протягом цілого місяця. Бісеринка до бісеринки – це мені нагадує людське життя, яке день за днем нанизується у плетиво вічності. Завершити наше інтерв’ю хотілося б на позитивній ноті авторського вірша, адже я впевнена, що всі українці, а особливо херсонці чекають перемоги, коли гармати замовкнуть і можна буде насолоджуватися незрівнянною красою нашого Херсону, схилами Дніпра та незабутньою природою Таврії.

Тамара поділилася авторським віршом «Херсонські ночі»:

Човен тихо пливе.

Верби сонні шепочуть.

Літня ніч настає...

Як люблю я ці ночі!

Квітів дух запашний Вітерець нам приносить.

Це - Херсон рідний мій.

Це його літні ночі!

Тамара Качаленко надіслала листа на адресу Херсонського державного університету. Дівчина висловила вдячність ректору Олександру Співаковському за невтомну працю на посту ректора у такий складний час, вкладену щоб наш Херсон та правобережжя не стало «сірою зоною». 

 «З вірою у перемогу, під час окупації, під обстрілами, у місті Херсоні я створила добірку авторських художніх робіт. Адже мистецтво продовжує опір.

Бажаю наснаги та перемоги (і вдалого контрнаступу на лівий берег). Від імені всієї молоді, яка залишилась у рідному місті Херсоні, попри небезпеку, з вірою у світле майбутнє відновлення та розквіту Херсона, адже наше місто того варте», – написала Тамара Качаленко.

Декан факультету культури і мистецтв Микола Левченко поділився спогадами про майстриню: «Пам’ятаю дипломну роботу Тамари (куратором був доцент кафедри образотворчого мистецтва Станіслав Курак). Це триптих «Тарас  Шевченко», виконаний в графіці туш, перо. Щодо нинішнього доробку, це цікаві роботи, зроблені у контексті сьогодення. Вони не є академічними, але у кожній – авторка намагається відчути емоції людини, передати її внутрішній світ. Я би виокремив роботи, які стосуються історичних постатей, образів українців. Враховуючи те, що вони були виконані у період тимчасової окупації Херсона, коли Тамара перебувала у місті, яке контролювали окупанти, то це особливо зворушливо. Відчувається її рефлексія, патріотичність, внутрішня сила. Ми пишаємось нашими випускниками, вони створюють репутацію факультету, який у травні відзначає 25 років з дня заснування». 

Пресцентр ХДУ