Астрофізичні задачі-парадокси: відбулася відкрита лекція Професора Кузьменкова С.Г.
10 жовтня 2025 року на факультеті комп'ютерних наук, фізики та математики відбулася Відкрита лекція «Астрофізичні задачі-парадокси». Захід, який проходив у форматі онлайн-зустрічі, зібрав викладачів, студентів ХДУ, а також учнів і педагогів зокрема Херсонського наукового ліцею.
Лекцію провів Кузьменков Сергій Георгійович, професор кафедри фізики, доктор педагогічних наук, кандидат фізико-математичних наук, професор.
Професор Сергій Кузьменков у своїй лекції розглянув 5 відомих астрофізичних парадоксів.
Історично першим був сформульований так званий «Фотометричний парадокс» (парадокс Шезо–Ольберса, ХVIII–XIX), який акцентує увагу на тому, чому небо вночі темне. Адже згідно з тогочасною моделлю Всесвіту (статичний, нескінченний) небо вночі аж ніяк не могло бути таким. Звичних для нас темних ночей просто не існувало б. Лектор пояснив, що цей парадокс легко знімається в сучасних моделях Всесвіту, який розширюється.
Далі були розглянуті наступні парадокси:
- темп енерговиділення в тілі людини на 5 порядків більший, ніж на Сонці, тоді чому ми набагато холодніші за нього?
- За розрахунками (які легко перевірити) сила притягання Місяця Сонцем більш, ніж удвічі перевищує силу притягання Місяця Землею. Тоді чому Місяць залишається супутником Землі?
- Парадокс «близького» (дуже великого) Місяця на горизонті.
- Парадокс «застиглих» зір. З 1958 по 1968 рр. об’єкт, що утворюється в результаті гравітаційного колапсу зорі, багато фізиків і астрономів (переважно на Сході) називали «застиглою зорею», оскільки були впевнені, що для зовнішнього спостерігача цей процес згідно з загальною теорією відносності ніколи не закінчиться. Чому від цієї назви згодом відмовились і чорні діри є саме чорними?
Лектор обґрунтував усунення цих парадоксів і наголосив на тому, що розв’язання задач-парадоксів розвиває діалектичне, критичне мислення, стимулює і мотивує здобувачів освіти.
