У ХДУ відбулася гостьова лекція про гендерні архетипи та образ жінки
У межах чергової наукової онлайн-зустрічі освітяни ХДУ розглянули гендерні архетипи та образ жінки крізь культурні та мовні віддзеркалення слов’янського світу.
У Херсонському державному університеті відбулась четверта гостьова лекція проєкту «Лінгвістичні дослідження сучасного науковця: виклики, дискусії, перспективи». Спікеркою заходу виступила докторка філологічних наук, професорка кафедри славістики Університету імені Ф. Палацького в Оломоуці Алла Архангельська. Вона представила ґрунтовну доповідь на тему «Жінка у чоловічому дзеркалі слов’янських мов і культур».
Серед слухачів були присутні студенти та викладачі ХДУ, а також освітяни з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського.
Лекторка представила фрагмент своїх багаторічних досліджень, присвячених тому, як мова відображає уявлення про жінку, коли її образ вибудовується не через «жіночий» погляд, а через чоловічий нормативний простір. В основі аналізу — український та чеський мовно-культурний матеріал.
«Образом чоловіка і жінки я цікавлюся понад 20 років. Ідея подивитися на те, як жінка проявляється через мову у невластивому їй дзеркалі, сьогодні стане предметом нашої розмови».
Професорка окреслила базові засади формування жіночого і чоловічого образів у традиційних слов’янських культурах, звернувши увагу на глибинні архетипи, символіку і стереотипи, що виникли задовго до сучасних уявлень про гендер.
У доповіді дослідниця докладно пояснила, як слов’янські народи пов’язували риси чоловічого і жіночого зі стороною світу, кольором, атрибутами народження та побуту. Ці уявлення поступово призвичаїлися у культурній та лінгвістичні моделі, що дожили до сьогодні.
«Біологічна статева диференціація представлена і закріплена у культурі та мові через символіку чоловічого і жіночого. У традиційній слов’янській культурі хлопчика й дівчинку від народження вводили у простір “чоловічих” і “жіночих” атрибутів, предметів які мали б супроводжувати хлопчика чи дівчинку все її життя», - підкреслила спікерка.
Одним із центральних аспектів лекції стало порівняння еталонів чоловічої та жіночої краси, які в українській і чеській традиціях формували різні семантичні очікування. Науковиця зазначила, що ці еталони формували не лише зовнішні уявлення, а й базове розуміння щодо ролей і поведінки у суспільстві: жінка традиційно постає тендітною, світлою, що символізує ніжність, красу та гармонію; чоловік — міцним, сильним, “дубовим”, що асоціюється з витривалістю, стійкістю та захистом.
Також Алла Мстиславівна пояснила механізм явища гендерного віддзеркалення у очах протилежної статі, яке у своїх працях називає «родостатевою транспозицією». Воно виникає тоді, коли жінку описують через чоловіче, або ж чоловіка — через жіноче, і цей перехід майже завжди не нейтральний.
«Дзеркало здатне викривлювати простір. У цьому викривленому просторі опиняються ті риси чоловіка й жінки, які виходять за межі норми. Відбувається перенесення, коли представника однієї статі виводять із простору своєї групи й переносять у протилежний, невластивий для нього родостатевий простір», - говорить науковиця.
На конкретних прикладах з української та чеської мов професорка показала, що жінка, порівняна з чоловіком, може отримувати як позитивну, так і негативну оцінку, тоді як чоловік, порівняний з жіночим образом, — майже завжди негативну:
«Будь-який чоловік, порівняний із жінкою, у жіночому дзеркалі оцінюється однозначно негативно. А от жінка в чоловічому дзеркалі отримує і позитивні, й негативні оцінні знаки».
Лекція відкрила нові горизонти для досліджень у мовній антропології, гендерній семантиці та культурній спадковості, а слухачам дала точку опору для глибшого осмислення взаємодії мови та культури.
Автори — студенти IV курсу спеціальності “Журналістика”