Звертаючись до життєвих колізій і творчої лабораторії Рене Декарта, не перестаєш дивуватися: як він міг легко переходити від математики до механіки, від механіки – до медицини, від медицини – до астрономії та оптики. З його іменем пов'язане творення аналітичної геометрії, введення перемінних величин у математику, встановлення зв'язку геометричної фігури з числом, формулювання закону дії і протидії, обґрунтування методу раціоналістичної дедукції.
Народився Рене Декарт 31 березня 1596 в місті Лае (зараз – Декарт). Його мати померла через декілька днів після народження сина. Його віддали на виховання єзуїтам в коледж Ла-Флеш (Анжу). Схоластична спрямованість єзуїтських коледжів не особливо налаштовували до навчання, а тому учитися Рене не любив. В 17 років його цікавили лише фехтування і верхова їзда. Після переїзду в Париж – гульбища, карти, і важко було навіть подумати, що з нього вийде одна з найвидатніших особистостей в історії людства.
Таємно від родичів і друзів Рене знімає тихий будиночок в Сен-Жерменському передмісті Парижа, зачиняється в ньому і два роки вивчає математику. Саме в цей час формується і особливість його творчої лабораторії. Услід за іншими мислителями того часу Декарт різко виступає проти схоластики, її засилля у філософії. На противагу схоластиці він вводить принцип методологічного сумніву (cogito ergo sum), наголошуючи на праві людини самостійно досягати істини власним розумом.
Далі Декарт мандрує Європою: Австрія, Богемія, Німеччина, Угорщина,
Швейцарія, Італія. Після тривалих подорожей Рене повертається до Парижа, але потім вирушає до Голландії, де живе двадцять років. Саме тут він створює свої знамениті праці «Міркування про метод», «Метафізичні роздуми про першу філософію», «Начала філософії», – книги, які на довгі роки визначать шлях розвитку науки і філософії.
Декарт вніс в педагогіку дух раціоналізму. Його педагогічним ідеалом був розвиток ясного доказового мислення. Навчанню, заснованому на рутинному заучуванні, філософ протиставляв свободу думки і раціональне прагнення до знань.
Наприкінці 1649 шведська королева Христина запрошує Декарта читати їй лекції з філософії, сподіваючись з його допомогою створити Шведську академію наук. Декарт запрошення прийняв, однак перебування в Стокгольмі тривало лише декілька місяців. Тут він захворів на запалення легенів. Хвороба проходила надто важко, з постійною втратою свідомості. Отямившись, він тихо промовив: «Пора в дорогу, душа моя». Це були останні слова Декарта.
Помер Рене Декарт 11 лютого 1650, не доживши одного місяця до 54-х років.
|
Декарт, Р.Метафізичні розмисли / Р. Декарт. – Київ : Юніверс, 2000. – 304 с. Праця славетного французького філософа і математика Рене Декарта (1596-1650) стосується одвічного питання – душі і тіла: "мислячої" і "просторової" субстанції. |
|
Асмус, В. Декарт / В. Асмус. – Москва : Гос. изд-во полит. лит., 1956. – 371 с. Пропонованачитачеві книга задумана як історіянаукової і філософськоїдіяльності Декарта - найбільшогомислителяФранції, одного з основоположників науки і філософії нового часу. Біографія Декарта - яскравасторінка з історіїборотьбиновоїнауки, щовиниклав XVII столітті, в першу чергу нового природознавства і нової математики, проти науки і світогляду схоластики. |
![]() |
|
|
Ляткер, Я. Декарт / Я. Ляткер. – Москва : Мысль, 1975. – 198 с. (Мыслители прошлого). У своїй книзі автор подає короткий біографічний нарис про видатного французького філософа і вченого – Рене Декарта. Висвітлюються основні аспекти філософії Декарта: Раціоналістичний метод, «геометрична діалектика», деізм. Автор показує, як в епоху науково-технічної революції відбувається переосмислення ідей Декарта, які стосуються фізики, математики, фізіології, філософії. |
|
Декарт, Р. Разыскание истины / Р. Декарт. – Санк-Петербург : Азбука, 2000. – 288 с. У видання увійшли праці основоположника нової раціоналістичної філософії Рене Декарта: «Міркування про метод…», «Роздуми про нову філософіі» тощо. Як додаток представлена робота Т. Гоббса. Видання включає великий довідковий апарат: вступну статтю і докладний коментар. |
![]() |
![]() |
Матвиевская, Г. Рене Декарт / Г. Матвиевская. – Москва : Просвещение, 1987. – 79 с. : ил. – (Люди науки). Ім'я видатного мислителя XVII століття Рене Декарта широко відоме у всьому світі. Його наукова діяльність зіграла величезну роль в становленні сучасної науки. Його вирізняла надзвичайна широта творчих інтересів, що охоплювали філософію, математику, фізику, біологію, медицину. Книга познайомить читача з біографією вченого, з його основними науковими працями. |
|
Декарт, Р. Избранные произведения / Р. Декарт. – Москва : Гос. изд-во полит. лит., 1950. – 711 с. В дане видання включені найважливіші філософські та природничо-наукові твори Рене Декарта. Серед них: «Правила для керівництва розуму» і «Метафізичні роздуми», «Опис людського тіла», «Роздуми про метод», «Пристрасті душі» та ін. |
![]() |
![]() |
Хесс, Р. Рене Декарт. 1596–1650 / Р. Хесс // 25 ключевых книг по философии / Р. Хесс. – Челябинск : Урал LTD, 1999. – С. 55–67. Від Платона і Аристотеля до Бергсона і Хайдеггера – ось простір цієї книги, створений інтуїцією і смаком Ремі Хесса, який збудував власну версію Всесвітньою Академією. Загальна ідея книги : поставити філософську думку на нову міцну основу. Однією з 25 ключових книг по філософії за версією автора є праця Рене Декарта «Розмірковування про метод, щоб правильно направляти свій розум і знаходити істину в науках», написана у 1637 році. |
|
Самин, Д.Рена Декарт / Д. Самин // Сто великих ученых / Д. Самин. – Москва : Вече, 2000. – С. 60–66. Серія «Сто великих» була б неповна як би в ній не були представлені видатні вчені, зокрема такі як Рене Декарт. В статті «Рене Декарт» розповідається про життя і діяльність філософа від народження до смерті. |
![]() |
![]() |
Васильева, Е. Рене Декарт / Е. Васильев // 100 знаменитых мудрецов / Е. Васильев. – Харьков : Фолио, 2008. – С. 177–182. Очкурова, О. Декарт Рене / О. Очкуров // 50 гениев которые изменили мир/ О. Очкуров, Г. Щербак, Т. Иовлева. – Харьков : Фолио, 2006. – С. 138–147. Герої цих книг – геніальні особистості, які вплинули на долю світу і людства. Серед них французький філософ Рене Декарт, основположник сучансної західної філософі, математик, фізик і фізіолог. Автор багатьох наукових праць, серед яких «Метафізичні розмисли», «Світ», «Початок філософії», «Правила для керування розуму» тощо. |
|
Ливанова, М.Рене Декарт : следовательно, существую / М. Ливанова // Личности. – 2011. – № 5. – С. 60–79. В образі Рене Декарта – філософа та математика, без сумніву, є щось «мушкетерське». А в його житті, яке так легко уявити по-філософськи неквапливим і спостережливим, насправді вистачало і авантюр, і особливо, вільнодумства. В статті Марини Леванової розповідається про усі періоди життя видатного філософа. |
|
| |
Марчук, О. Діоптрика Рене Декарта в природному світлі розуму / О. Марчук // Мультиверсум. – 2011. – Вип. 6. – С. 78–87 Філософія Декарта є однією з базових теорій, які відіграли величезну роль в історії філософії. Декарт є автором раціоналістичного методу пізнання, його поняття “субєкт, що сумнівається” стало одним із центральних в епістемології. Про це йдеться в статті аспірантка Національного університету біоресурсів і природокористування Анастасії Марчук. |
|
РенеДекарт // Экология и жизнь. – 2006. – № 3. – С. 49–50. Самсонов, А. Формула современного дуализма / А. Самсонов // Экология и жизнь. – 2006. – № 3. – С. 3–11. Рене Декарт в XVI столітті зробив переворот в світогляді, установлюючи незалежність душі і тіла, суб'єктивного від об'єктивного. Декарт є засновником наукового методу, базису сучасної науки, який лежить на «двох китах» - теорії і експеременті. Про це йдеться у статтях, що опубліковані в журналі “Екологія і життя”. |
|
| |
Стасенко, С. Рецепція методологічних ідей Рене Декарта у творчості М. Мамардашвілі / С. Стасенко // Наука. Релігія. Суспільство. – 2013. – № 4. – С. 83–88. Інтерпретацію декартівського розуміння мислення з феноменологічних позицій у творчості М. Мамардашвілі можна доповнити декартівським розумінням мислення як системи нормативних вимог до розуму. Такий підхід вказує на широкий теоретико-методологічний і екзистенційний контексти творчості М. Мамардашвілі і демонструє специфіку організації теоретичної свідомості як системного цілого, в якому виділяються два полюси – феноменологічна редукція і сукупність нормативних принципів організації теоретичної роботи. |
|
Бурова, О. Парадокс свободи картезіанського Cogito : між греками і Гусерлем / О. Бурова // Філософська думка. – 2007. – №6. – С. 3–24. Філософськийгенійзавждицікавийнащадкамневичерпністюінтерпретацій, здатністю генерувати сучасність думки і звязувати в єдинецілеїїісторію. Такий Рене Декарт. Він заклав підвалини сучасної філософії. Він не роблячи цього навмисно, заново пройшов ввесь шлях античного мислення, щоб наштовхнутися на непереборну для його епохи теоретичну перешкоду – проблему часу. |
|