Петухов Євгеній Іванович

Оновлено: 08.09.2020

 

Євгеній Іванович Петухов (20.07.1925-28.02.1989 рр.) - перший доктор педагогічних наук на Херсонщині, професор, завідувач кафедри педагогіки ХДПІ(1972-1985рр.).

Євген Іванович працював у Херсонському державному педагогічному інституті з 1965 року викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри педагогіки. Викладав педагогіку на природничому факультеті. У 1970 році організував школу “Юний педагог”, завідував підготовчим відділенням ХДПІ.

У 1986 р. Є.І. Петухов захистив докторську дисертацію «Педагогічні основи попередження відхилень у моральному розвитку й поведінці школярів», у 1988 р. йому присвоєно звання професора. Активна науково-педагогічна діяльність дозволила Є. І. Петухову стати видатним дослідником у галузі виховання «важких» підлітків. Понад 130 його публікацій присвячені проблемам морального виховання. Особливої уваги заслуговує внесок професора Є.І. Петухова в розробку теорії та практики перевиховання молоді. Усі його висновки, рекомендації з цієї проблематики не втратили актуальності й донині.

Євген Іванович Петухов – видатний науковець, фундатор сучасної соціальної педагогіки Херсонщини. Значну увагу він приділяв роботі педагогічних колективів шкіл з батьками учнів. Цій проблемі присвячені його праці “Робота з батьками”, “Педагогічний всеобуч для батьків на підприємстві”, “Організація й планування роботи з батьками” та інші. Є.І. Петухов здійснював зв’язки інституту зі школами. З цією роботою Євген Іванович справлявся успішно, бо всю наукову діяльність поєднував із роботою щодо надання творчої практичної допомоги школам області, міста. Багато вчителів, керівників шкіл він залучив до наукової роботи.

Піклувався Євген Іванович і про якісну підготовку майбутніх учителів до роботи в школі. Особливо великої уваги заслуговують його наукові праці з питань організації педагогічної практики в школі.

Євген Іванович Петухов – відмінник народної освіти України, відмінник вищої школи, кавалер бойових орденів та медалей, нагороджений медалями Н. К. Крупської, А. С. Макаренка, “Ветеран праці”.