Про обсерваторію

Оновлено: 15.01.2020

Єдина в Херсонській області астрономічна обсерваторія була заснована у передвоєнні роки на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К.Крупської.

Своєю появою вона завдячує професору кафедри вищої математики Дмитру Федоровичу Марковському (1896 - 1965). Професор Д.Ф.Марковський - важлива постать в історії фізико-математичного факультету, довгий час він був єдиним професором в інституті. Він закінчив у 1919 р. фізико-математичний факультет Одеського університету, а з 1921 р. і до кінця свого життя працював у ХДПІ. До війни Д.Ф.Марковський очолював кафедру вищої математики, опублікував біля 100 наукових робіт. У 1948 р. професор Д.Ф.Марковський отримав нагороду «Відмінник освіти».

Завдяки професору Д.Ф.Марковському у навчальному плані інституту з'явилася нова дисципліна - космографія. Викладання цього курсу наштовхнуло професора на думку про доцільність впровадження поряд з лекціями астрономічних спостережень. У 1939 р. біля корпусу інституту І.В.Левінсоном (1902 - 1942), асистентом професора  Д.Ф.Марковського, був побудований невеликий астрономічний павільйон, у якому встановили 2-дюймовий телескоп-рефрактор. У роки Другої світової війни вже декан фізико-математичного факультету І.В.Левінсон загинув.

З 1945 по 1948 рр. у ХДПІ працювала Олена Іванівна Казимирчак-Полонська (1902-1991), яка читала курс математичного аналізу та астрономії. Вона закінчила Львівський університет, вийшла заміж за поляка і до війни працювала в астрономічній обсерваторії Варшавського університету. Але вона завжди мріяла працювати на батьківщині, тому з матір'ю і сином повернулась в УРСР. Олена Іванівна була чудовим педагогом і глибоко освіченою людиною у всіх відношеннях. Вона прищеплювала студентам не лише любов до математики та астрономії, а й вчила їх розуміти світ прекрасного, залучала до живопису, музики, літератури. Вона досконало володіла французькою, німецькою, італійською, польською мовами. Для складання кандидатського іспиту вивчила англійську мову.

Після трагічної смерті сина Казимирчак-Полонська виїхала до Ленінграду, де працювала у Інституті теоретичної астрономії АН СРСР, блискуче захистила кандидатську, а потім і докторську дисертації. У 1968 р. доктору фізико-математичних наук О.І.Казимирчак-Полонській за серію праць із теорії руху короткоперіодичних комет і проблем еволюції їх орбіт була присуджена наукова премія Ф.О.Бредихіна АН СРСР. ЇЇ ім'я занесено до бібліографічного довідника «Астрономи». За великі наукові досягнення і за роботу як представника СРСР у Міжнародному астрономічному союзі кримську астрономи назвали на честь О.І.Казимирчак-Полонської малу планету, назвавши її «Полонська».

Побудований І.В.Левінсоном астрономічний павільйон у роки війни був повністю зруйнований і пограбований. Лаборанту фізичного кабінету П.Бондарю вдалося зберегти 2-дюймовий телескоп-рефрактор. Реставрований у 1948 р. молодим Б.Л.Шаганяном - студентом фізико-математичного факультету, він запрацював знову. Після закінчення інституту Б.Л.Шаганян був залишений працювати на кафедрі на посаді асистента і йому було доручено побудову нової обсерваторії. Це й відбулося у 1958 р. За рекомендацією директора Одеської астрономічної обсерваторії академіка В.П.Цесевича в інститутській обсерваторії розпочалися систематичні спостереження змінних зір, у яких активну участь брали студенти фізико-математичного факультету.

Для проведення наукових досліджень 2-дюймового рефрактора було не достатньо. Тому у 1961 р. був придбаний телескоп-рефрактор АВР-3 з діаметром об'єктива 130 мм та фокусною відстанню 1950 мм. Досить масивний (загальна маса близько 623 кг) інструмент на німецькому монтуванні з годинниковим механізмом  дозволяв проводити як візуальні спостереження, так і фотографічні. Була спеціальна касета для фотопластинок 9х12 та екран для спостереження Сонця. Були продовжені дослідження змінних зір, проводилося вивчення покриття зір Місяцем, а також спостереження за планетами та малими тілами Сонячної системи.

Згодом під керівництвом доцента Б.Л.Шаганяна замість тубуса рефрактора АВР-3 було встановлено два тубуса. Один - з ахроматичним німецьким об'єктивом Steinheil, апертурою 136 мм і набором окулярів, використовується для візуальних спостережень. Другий - з англійським об'єктивом T.Cooke & Sons, апертурою 141 мм, використовувався для фотографування на фотопластинки. Обидва об'єктиви виготовлені на початку ХХ століття і мають цікаву історію. Після Другої світової війни об'єктиви були вивезені з німецької астрономічної обсерваторії до СРСР. Потім вони були на озброєнні кількох російських та українських обсерваторій. За підтримки академіка В.П.Цесевича об'єктиви були передані у обсерваторію ХДПІ ім. Н.К.Крупської і встановлені на монтуванні АВР-3.

Зараз астрономічна обсерваторія Херсонського державного університету є навчальною обсерваторією. З 2008 р. завідувачем обсерваторії є Бабенко Марина Олександрівна. В приміщеннях обсерваторії відбуваються лекційні, практичні, лабораторні заняття з астрономії під керівництвом доцента С.Г.Кузьменкова та методики навчання астрономії під керівництвом І.В.Коробової. Обсерваторія також проводить оглядові лекції з астрономії та вечірні спостереження для студентів університету та учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Херсона та області.

 

 



ІСТОРІЯ ВИКЛАДАННЯ АСТРОНОМІЇ

В ХЕРСОНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ


Історія викладання астрономії в Херсонському державному університеті (ХДУ) пов’язана з кількома непересічними постатями, які були справжніми творцями історії цього університету. Астрономія – спостережна наука, тому надзвичайно важливо, коли навчання супроводжується астрономічними спостереженнями. ХДУ один з небагатьох університетів в Україні (крім Київського національного імені Тараса Шевченка, Харківського національного імені В.Н. Каразіна, Одеського національного імені І.І. Мечнікова, Львівського національного ім. Івана Франка і Миколаївського національного ім. В.М. Сухомлинського), який має власну астрономічну обсерваторію. Дана обсерваторія була заснована ще до Другої світової війни на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської. ЇЇ виникнення пов’язано зі спробою покращити рівень науково-дослідної діяльності педагогічного інституту в цілому.

Своєю появою вона завдячує професору кафедри вищої математики Дмитру Федоровичу Марковському (1896 – 1965 рр.). Професор Д.Ф.Марковський – важлива постать в історії фізико-математичного факультету Херсонського державного педагогічного інституту (ХДПІ). Він став першим на той час професором університету. За згадками доцента В.П. Бермана, який перебував на посаді декана фізико-математичного факультету з 1994 по 2012 рр.: «З великою шаною та повагою ми, першокурсники, дивились на знаменитого…професора Марковського, який мав фундаментальні праці з механіки, астрономії, космогонії» [1]. У 1919 р. він закінчив фізико-математичний факультет Одеського університету, а з 1921 р. і до кінця свого життя працював у ХДПІ. До війни Д.Ф. Марковський очолював кафедру вищої математики, опублікував близько 100 наукових робіт, а під час окупації продовжував викладати в університеті. Навчальні заняття проводив по власним конспектам, які годі було порівнювати з підручниками, працював над планетарною моделлю атома. Дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора фізико-математичних наук захищав за темою: «Наближені фігури рівноваги рідини, що обертається, та їх застосування до фігури Землі» (1948 р.). Дисертацію він захищав суто номінально, оскільки на момент захисту вже не було сумнівів серед членів комісії чи вартий Д.Ф. Марковський стати доктором наук. У 1948 р. отримав нагороду «Відмінник освіти».

Завдяки професору у навчальному плані інституту з'явилася нова дисципліна – космографія. Викладання цього курсу, а також зацікавленість науковця актуальними проблемами тогочасної астрофізики, наштовхнуло його на думку про доцільність впровадження поряд з лекціями астрономічних спостережень. У 1939 р. біля корпусу інституту І.В. Левінсоном (1902 – 1942 рр.), асистентом професора  Д.Ф. Марковського, за допомогою викладачів та студентів кафедри, серед яких значився і син професора, був побудований невеликий астрономічний павільйон, в якому встановили 2-дюймовий телескоп-рефрактор. У роки Другої світової війни І.В. Левінсон, будучи вже деканом фізико-математичного факультету,загинув.

З 1945 по 1948 рр. у ХДПІ працювала Олена Іванівна Казимирчак‑Полонська (1902–1991 рр.), яка читала курс математичного аналізу та астрономії. Вона закінчила Львівський університет і до війни працювала в астрономічній обсерваторії Варшавського університету, де отримала унікальний досвід науково-дослідницької роботи. Олена Іванівна була гарним педагогом і глибоко освіченою людиною у всіх відношеннях; прищеплювала студентам не лише любов до математики та астрономії, а й вчила їх розуміти світ прекрасного, залучала до живопису, музики, літератури. Досконало володіла французькою, німецькою, італійською, польською мовами. Для складання кандидатського іспиту вивчила англійську.

Саме така високоосвічена жінка зберігала традиції викладання астрономії в ХДПІ, вже без змоги використання астрономічного павільйону, який у роки війни був повністю зруйнований і частково пограбований. Не дивлячись на важкі умови роботи в інституті, певну засторогу до її освіти, вченого звання (яке так і не підтвердили, тому прийшлося захищати його заново, але вже в Ленінграді), а також взагалі до її минулого, Казимирчак‑Полонська зарекомендувала себе чудовим педагогом, яка продовжувала поєднувати свою наукову кар’єру з викладацькою і вела чимало поза аудиторної роботи зі студентами. Її астрономічний гурток ім. Ф.О. Бредіхіна підвищував кваліфікаційний рівень студентів та прищеплював їм непідробний інтерес до науки. Їй вдалося організувати і провести чотири наукові студентські конференції з астрономії.

Олена Іванівна досліджувала одне із проблемних питань небесної механіки, що межує с астрофізикою, - теорію руху комет, еволюцію їх орбіт під дією не лише звичайних гравітаційних, але і так званих негравітаційних сил, виникаючих у результаті фізичних процесів у тілі ядра комети. У 1950 р. вона успішно захистила кандидатську дисертацію за темою: «Тісні зближення комет з планетами і планетоцентричний рух комет». В решті-решт вона стала видатним вченим – астрономом-кометологом. Її блискуче захищена в 1968 р. докторська мала назву: «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблема еволюції їх орбіт» [2]. Polonskya – таку назву має астероїд №2006, відкритий в Кримській астрофізичній обсерваторії, ім’я якому присвоєно 1 вересня 1978 р.

Під час війни лаборанту фізичного кабінету П. Бондарю вдалося зберегти 2‑дюймовий телескоп‑рефрактор. Відреставрований у 1948 р. Борисом Леонідовичем Шаганяном (1926 – 2006 рр.) – студентом фізико‑математичного факультету, він запрацював знову. Після закінчення інституту талановитий студент залишився працювати на кафедрі на посаді асистента: йому було доручено побудову нової обсерваторії. Це і відбулося у 1958 р. Згодом Борис Леонідович став кандидатом фізико‑математичних наук, доцентом кафедри математики. Працював деканом фізико‑математичного факультету з 1968 р. по 1972 р., з 1976 р. по 1979 р., завідував кафедрою математичного аналізу.

За рекомендацією директора Одеської астрономічної обсерваторії академіка В.П. Цесевича в інститутській обсерваторії розпочалися систематичні спостереження змінних зір, у яких активну участь брали студенти факультету.Новий телескоп дав можливість фотографувати небесні об’єкти і тим самим виконувати серйозні наукові дослідження, результатом яких став захист трьох кандидатських дисертацій – Б.Л. Шаганяном та його учнями С.К. Воцелко та А.Н. Шаповаловим, причому останній згодом став працювати у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка і на Головній астрономічній обсерваторії НАН України.

Для проведення наукових досліджень 2‑дюймового рефрактора було не достатньо. Тому у 1961 р. був придбаний телескоп‑рефрактор АВР‑3 з діаметром об'єктива 130 мм та фокусною відстанню 1950 мм. Досить масивний (загальна маса близько 623 кг) інструмент на німецькому монтуванні з годинниковим механізмом  давав змогу проводити як візуальні спостереження, так і фотографічні. Була спеціальна касета для фотоплатівок 9х12 (см) та екран для спостереження Сонця. Продовжувалися дослідження змінних зір, а також проводилося вивчення покриття зір Місяцем та спостереження за планетами і малими тілами Сонячної системи.

Згодом під керівництвом доцента Б.Л. Шаганяна замість єдиного тубуса рефрактора АВР‑3 було встановлено два тубуса. Один – з ахроматичним німецьким об'єктивом Steinheil, апертурою 136 мм і набором окулярів, призначений для візуальних спостережень. Другий - з англійським об'єктивом T.Cooke&Sons, апертурою 141 мм, який використовувався для фотографування на фотоплатівках. Обидва об'єктиви виготовлені на початку ХХ століття і мають цікаву історію. Після Другої світової війни обладнання було вивезене з німецької астрономічної обсерваторії до СРСР. Згодом воно використовувалось кількома обсерваторіями Радянського Союзу. За підтримки академіка В.П. Цесевича об'єктиви були передані у обсерваторію ХДПІ ім. Н.К. Крупської і встановлені на монтуванні АВР-3.

Нині астрономічна обсерваторія Херсонського державного університету є навчальною обсерваторією. В трьох цільових приміщеннях відбуваються лекційні, практичні, лабораторні заняття з астрономії під керівництвом першого і поки єдиного в Україні професора з теорії та методики навчання астрономії Сергія Георгійовича Кузьменкова. Він закінчив Харківський державний університет (на той час ім. А.М. Горького) у 1975 р. за спеціальності «астрономія». С.Г. Кузьменков прийшов у ХДПІ ім. Н.К. Крупської у 1986 р., вже будучи кандидатом фізико-математичних наук (дисертація на тему: «Застосування метода спекл-інтерферометрії для вимірювання подвійних зір і червоних гігантів» – захист відбувся у Московському державному університеті ім. М. Ломоносова). Довгий час вони працювали у тандемі разом з Б.Л. Шаганяном (до виходу останнього на пенсію у 1997 р.).

Через велику і весь час зростаючу засвіченість і забрудненість атмосфери від міста продовжувати фотографічні спостереження на існуючому телескопі з часом стало неможливим. У 90-ті роки ХХ століття з розпадом Радянського Союзу наукові зв’язки і кооперація зруйнувалися, наукові дослідження з астрономії (і не тільки) майже перестали фінансуватись. Єдиним виходом, як здавалося на той час, було вдосконалювати методику навчання астрономії. Тому згодом під авторством С.Г. Кузьменкова були видані перші українські збірники задач з астрономії: «Сонячна система» (у співавторстві з І.В. Соколом – видання 2002, 2004 і 2007 рр.) і «Зорі. Астрофізичні задачі з розв’язаннями» (2010 р.), а також монографія «Підготовка сучасного вчителя астрономії» (2011 р.). У 2013 р. С.Г. Кузьменков захистив першу в Україні докторську дисертацію з теорії та методики навчання астрономії на тему: «Теоретико-методичні засади фундаменталізації підготовки майбутніх учителів астрономії».

 

Нині в астрономічній обсерваторії також проводять оглядові лекції з актуальних проблем астрономії, а також вечірні спостереження для студентів університету та учнів загальноосвітніх навчальних закладів м. Херсона та Херсонської області.