15 листопада в літературному відділі обласного краєзнавчого музею відбулася зустріч Херсонців з українським поетом, перекладачем, літературним критиком, громадсько-політичним діячем, надзвичайною людиною з палким поглядом небесно-блакитних очей Дмитром Павличком. Організатором цього заходу, як і багатьох інших зустрічей з нашими видатними співвітчизниками, був відомий в Херсоні літератор Ярослав Голобородько.
Патріотизм Дмитра Васильовича почав «випромінюватися», як тільки він заговорив: «Я в такому віці, коли вже не маю права витрачати час на щось другорядне. Але до Херсону я мусив приїхати для того, щоб почути те, що мені вдалося почути вже у вагоні. Зі мною їхала росіянка, яка, не знаючи, хто я, говорила зі мною виключно дуже гарною українською мовою».
Важливим фактом є те, що автор легендарної пісні «Два кольори» носить почесне звання Героя України, деякий час обіймав посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Словацькій Республіці і Посла України в Республіці Польща. І, незважаючи на безліч можливостей «примкнути» до культури інших держав, від самого дитинства і до сьогодні Дмитро Павличко несе в своєму серці образ рідної України: «Ми хочемо, щоб ми було європейською країною, щоб ніхто не знущався з нашої мови, щоб наша освіта була українською, щоб вся система життя нашого була українською».
Дмитро Васильович впевнений, що нещастя українського народу спричинено багатопартійністю і відсутністю єдиного лідера. Він порівнює свою боротьбу за щасливе майбутнє України з сізіфовим трудом і звертається до херсонців зі словами: «Сюди я приїхав, щоб відчути, що я не сам!»
Пройняті відчаєм слова Дмитра Павличка про роки незалежності: «Ми за 20 років так мало зробили і так багато втратили часу порівняно з тим, що зробили наші сусіди: поляки, чехи, словаки, угорці, болгари». У той же час, незважаючи на відчайдушний патріотизм, поет з повагою згадує про Російську державу: «Ми хотіли б з братами-росіянами нарешті бути в відносинах рівноправних, щоб було взаєморозуміння. Я завжди за це виступав». До речі, Дмитро Васильович переклав антологію російської поезії - «від Пушкіна до Вознесенського».
Із задоволенням літератор розповідає про свої дитячі спогади, студентські роки, відповідає на питання присутніх.
Сьогодні я побачив, - говорить Дмитро Васильович, - що з’явилося нове покоління, і що тут уже є дуже багато молодих людей, які думають так, як я.
Звісно, не обійшлося на зустрічі й без поезії. Дмитро Павличко прочитав декілька патріотичних віршів зі збірки «Покаянні псалми», а потім сказав: «Тепер я мушу зачитати вірші для тих студенток, яких я тут побачив. Я їм обіцяв». Ярослав Голобородько припустив, що це буде не проста лірика, а вірші «в ключі еротичному», що спантеличило декого з присутніх. Але Дмитро Васильович запевнив: «Не бійтеся! Це не така еротика, як ви думаєте!» І дійсно, лірика поета дуже тонка і не має навіть натяку на вульгарність:
Я вчився сорок літ, та не навчився досіГубити подих свій в жіночому волоссі,І гудзики дрібні розстібувать на спиніЯ вчився сорок літ, та не навчивсь донині.
Наприкінці зустрічі всі охочі мали змогу сфотографуватися з паном Павличком, взяти у нього автограф та поспілкуватися тет-а-тет. Останнє, звісно, дуже умовно, адже зацікавлені херсонці створили навколо поета велику чергу – кожний хотів хоча б мить постояти поряд з такою поважною особистістю.
Катерина Пономаренко
студентка 361 групи спеціальності «Журналістика»
Можливості: Версія для друку Відправити другу