Херсонський державний унiверситет

Зустріч «Реалії професії вчителя в окупації та деокупації» відбулася у межах тижня педагогічного факультету, що нині триває у ХДУ. Модераторкою та організаторкою виступила викладачка кафедри теорії та методики дошкільної та початкової освіти Альона Бальоха.

“Ми ініціювали це захід з метою показати нашим насамперед здобувачам, що їхній вибір правильний. І сьогодні професія вчителя це не просто місце роботи, це стиль життя, бажання нести світло в світ, не тільки навчати дітей, а робити все для формування нашої нації, наших маленьких українців, які будуть змінювати творити і розвивати нашу країну. І хочу звернутися до здобувачів: ви обрали потрібну, правильну професію і повірте, що це, дійсно, божа справа. Це, дійсно, те, що нас надихає, окриляє, робить сміливими та сильними у будь-яких обставинах, заради дітей, з якими працюєш, ти здатен зробити все!”, – зазначила Альона Бальоха.

Надія Середа – вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель, учитель-методист Зеленівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №38 Херсонської міської ради, відмінник освіти України. Вона поділилася зі студентами та викладачами педагогічного факультету досвідом роботи з дітьми очно протягом 2 років. Під час окупації селища це була підпільна школа, а після деокупації – освітній простір для дітей у власному будинку.

За словами Надії Середи, тоді, 24 лютого, здавалося, що життя ніби зупинилося, але буквально вже за декілька днів було прийнято рішення перейти на онлайн-навчання. Так тривало до кінця квітня, потім навчання довелося завершити в стислі терміни, оскільки посилювався тиск з боку окупантів.

Вже напередодні нового навчального року знову постало питання: як же будуть вчитися діти. Багато батьків приймати рішення виїжджати, проте багато залишалися. І саме тоді було організовано підпільну офлайн-школу.

“З мого класу 50% діток залишися в селищі, не всі виїхали, не всі мали таку змогу. І стало питання про те, як ми будемо далі навчатися. Зв’язок був дуже поганий. Дуже рідко хто міг підключитися до онлайн-навчання. Ми зустрілися з батьками, підпільні такі батьківські зробили й вирішили, що все-таки будемо продовжувати навчання. Батькам це було дуже важливо. Тим більш, мій клас працював за програмою “Росток” і батькам не хотілося втрачати потенціал, який діти напрацювали за три роки. І ми перейшли в підпілля, почали працювати групами. Склали графік, декілька діток тихенько приходили до мене додому, а до інших я ходила по хатах, декілька діток, які жили недалеко один від одного, сходилися в одну хату. Так ми займалися. Це було підпілля справжнє, тому що дуже часто були рейди по селищу і переживали за дітей, як же діти реагуватимуть на це”, – говорить пані Надія.

Вчителька додала, що дуже вдячна батькам і пишається своїми учнями, які проявляли неабияку жагу до знань та, звісно, сміливість. За її словами, батьки налаштували дітей та говорили з ними, аби ті знали, що треба відповідати сусідам і чужим людям на їхні запитання. Так до когось пані Надія приходила просто “на чай”, “манікюр” чи “в гості”, а насправді в цей час проводила заняття.

“Ми з батьками брали на себе дуже велику відповідальність, тому що як би ми попалися за те, що працювали за українською програмою, то наші “гості” не приховували, що це був би мішок на голову та підвал”, –згадує вчителька.

І таке підпільне навчання тривало до 11 листопада. Потім вже почалася робота в умовах деокупації. І вчителька, і батьки розуміли, що дітям важливо було не тільки вчитися, а й комунікувати один з одним. І так поступово в будинку Надії Середи було створено імпровізований клас, куди вже могли вільно приходити її учні. Там вони не лише навчалися, а мали змогу погратися, відпочити і найголовніше в той момент – поспілкуватися, не боячись, без остраху, по дитячому, як і в мирний час. Спільними зусиллями навіть вдалося зробити четвертокласникам випускний.

Завідувачка кафедри теорії та методики дошкільної та початкової освіти Олена Саган подякувала Надії Середі, яка, за її словами, своєю невтомною працею, мудрістю і відданістю професії втілює в собі найвищі ідеали вчителя:

“Надія Євгенівна у надзвичайно складні часи випробувань, коли Україна стикається з такими неймовірними викликами, продовжувала виконувати свій професійний обов’язок. Цей обов’язок вона виконувала під час окупації. І ми розуміємо, в яких складних умовах це було. І, на мій погляд, ця робота перетворилася на справжній акт героїзму, вона демонструвала незламність духу та віру в майбутнє. Ви не тільки передавали знання, а й підтримували, захищали і у таких складних умовах знаходили спосіб запалити в дитячих серцях світло надії та віри у краще, на те, що все буде добре. Сподіваємося, що ця зустріч збагатить нас не лише вашими спогадами та знаннями, а й запалить той вогник, який ви передавали дітям”.

Наразі ж пані Надія продовжує працювати, набирає новий клас та готує своїх дошкільнят стати справжніми школярами.

Пресцентр ХДУ