13 травня цього року виповнюється 175 років від дня народження відомого українського письменника, фольклориста, публіциста, громадського та культурного діяча Панаса Мирного, справжнє ім’я якого Рудченко Панас Якович. Відомо, що за життя письменник не бажав розкривати свого справжнього прізвища, не публікував своїх світлин, не афішував приватного життя. За характером Панас Рудченко був тихий, мовчазний та не любив сварок. Можливо, саме через це він обрав літературний псевдонім «Мирний».
Цікавою та неординарною є постать Панаса Мирного. Він увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання. Літературу Панас Мирний вважав могутнім засобом боротьби із соціальним гнобленням. Його не безпідставно ставлять у ряд із корифеями української прози. А роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вважають цінним мистецьким твором, органічно пов’язаним із життям народу.
Він добре знав народ, у всіх тонкощах засвоїв його мову, уболівав за долю України, прагнув піднести до найвищих висот Українське Слово. Власною творчістю письменник зумів розкрити неповторність, красу, мелодійність української мови. Він був дуже вимогливим до себе, до власної творчості.
Панас Мирний, очевидно, як ніхто з українських письменників його часу і після нього, довів правоту судження Григорія Квітки-Основ`яненка, що «от малороссийского языка можно растрогаться» і що цією мовою можна написати «і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне», і оскарживши оте ганебне твердження Віссаріона Бєлінського, що українська мова та українська література не мають перспектив розвитку, а талановитим майстрам художнього слова варто наслідувати приклад Миколи Гоголя й писати російською мовою. Письменник узявся, здавалося б, за нездійсненну справу – створити українською мовою філософську драму.
Геніальність Панаса Мирного полягає в тому, що його твори через століття є актуальними і досі хвилюють душу багатьох читачів.
Творчість справжнього генія української літератури високо поціновує письменство різних поколінь.
«Панас Мирний, - зазначає Іван Франко, - видатний талановитий український прозаїк, котрий відзначився вмінням давати влучну характеристику дійовим особам і глибоко досліджувати їх психологію».
Панас Мирний – людина, без якої не можна уявити історію української культури другої половини XIX – початку XX ст. Його романи, повісті й оповідання високо цінували сучасники. Іван Франко у своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.» назвав Панаса Мирного «найвизначнішим українським повістярем». І сьогодні твори письменника викликають неабиякий інтерес у читачів, його творчість вивчають у школі.
1. Костюк Г. Панас Мирний [Текст] : критичний нарис / Г. Костюк. – Харків, 1931. – 116 c.
2. Кирилюк Є. П. Панас Мирний [Текст] : нарис про життя і творчість / Є. П. Кирилюк. – К. : Держлітвидав, 1939. – 151 c.
3. Пивоваров М. П. Панас Мирний – великий письменник-реаліст [Текст] : стенограма лекції / М. П. Пивоваров. – К. : Знання, 1950. – 40 c.
4. Черкаський В.М Панас Мирний. [Текст] : біографія. Дослідження / В. М. Черкаський. – К. : Наукова думка, 1972. – 392 c.
5. Панас Мирний. Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, документах [Текст, ізоматеріал] / упоряд. Є. Є. Радченко, О. І. Володарець. – К. : Радянська школа, 1984. – 160 c.
6. Грицай М. С Панас Мирний [Текст] : нарис життя і творчості / М. С. Грицай. – К. : Дніпро, 1986. – 191 c.
7. Гаєвська Н. М Панас Мирний – найбільший епік ХIХ століття [Текст] / Н. М. Гаєвська. – К. : Київский національний університет ім. Т. Шевченка, 2004. – 237 c.
Можливості: Версія для друку Відправити другу