Сервіс електронного листування

 

Office 365

 

ДЕТАЛЬНІШЕ

«Кургани «Дикого Поля» — культурна спадщина й прихисток українського степу»

Днями у видавництві Варшавського університету вийшла друком монографія  професора кафедри ботаніки ХДУ ­ І.І. Мойсієнка, у співавторстві з професором польського університету Барбарою Суднік-Войциковською, під назвою «Кургани «Дикого Поля» – культурна спадщина й прихисток українського степу».

23 січня 2013 р.

 

Вона є першою як в Україні, так і в Польщі монографією, що присвячена курганам, як природничим об’єктам. В ній представлені результати спільних восьмирічних досліджень флори українських курганів проведеними співробітниками Варшавського університету та Херсонського державного університету. Територія досліджень включала 3 смуги степу та південну частину лісостепової зони (біля 32 тисяч км2). Природничі результати представлені на ширшім тлі, що є результатом співпраці з фахівцями інших областей – археології, етноботаніки та ландшатної екології.

Україна - справжня «країна курганів»: в ХІХ ст. їх налічувалась більше ніж півмільйона. Кургани – давні поховальні пам’ятки, обов’язковим елементом яких є  куполоподібний земельний насип. Курганні поховання були дуже поширені в минулому. В Україні спорудження курганів продовжувалось майже 5,5 тисяч років (з середини IV тисячоліття до н.е.), тобто протягом пізнього енеоліту, бронзового віку, раннього залізного віку та середньовіччя. Подібний тип поховань властивий багатьом культурам та народам, а серед тих, що в різні часи населяли Україну – для скелянської, ямної, катакомбної, зрубної, сабатанівської культур та культури багатопружкової кераміки, а також кіммерійців, скіфів, сарматів, печенігів, половців, ногайських татар та ін.

Сьогодні, коли чисельність курганів в південно-східній Європі драматично скоротилась (їх залишилось близько 100 тисяч), а степи майже повністю розорані, значення розкиданих серед «моря полів» курганів переоцінюється заново. До масового розорювання півдня України кургани сторіччями були оточені цілинною степовою рослинністю, що сприяло формуванню на них близького до природного степового рослинного покриву. В ході освоєння степів на більшості курганів (особливо не великих) степова рослинність була знищена (в основному розорюванням), або ж знищені самі кургани. Однак частина курганів, особливо крупних, ніколи не розорювались і на них зберігся степовий рослинний покрив, який різко відрізняється від оточуючої їх, переважно сегетальної, рослинності. Таким чином, окрім добре відомої археологічної ролі, кургани мають велике значення для збереження та відновлення степового біологічного різноманіття.

            Книга справляє дуже приємне враження, через високу якість видання; добре ілюстрована, загалом в книзі представлено 59 рисунків та 12 таблиць. Крім того, до книги додано CD диск, що містить 9 оригінальних презентацій, що додатково ілюструють монографію. Монографія видана польською мовою, але в тексті книги розташовується розлоге українське та англійське резюме, а на CD диску представлено скорочений український та англійський переклад книги.

            Ми вітаємо з виходом такої цікавої книги І.І. Мойсієнка, та й увесь наш університет, адже ця робота безперечно прославлятиме його.

Опублікувати на Twitter Опублікувати на  Facebook Опублікувати на Livejournal Опублікувати на Google Bookmarks Опублікувати на Blogger Опублікувати на LinkedIn

Можливості: Версія для друкуВерсія для друку Відправити другуВідправити другу