Херсонський державний унiверситет

Страшні часи 30-х років

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні назавжди залишиться в пам’яті однією з найстрашніших сторінок минулого. Події яківідбувалися протягом року, сколихнули весь СРСР, а в більшості Україну.

Як ми знаємо, все розпочалося наприкінці літа 1932 року, а завершилося 1933 р. на перший погляд пройшло не багато часу, всього лише один рік, не п’ять, не десять, а один – за який в Україні загинуло мільйони безневинних людей. Вивчаючи історію України, кожен зрозумів, що голодомор був результатом спланованих системних заходів, які виступили інструментом знищення народу в Україні. Під час дослідження цих подій виникає питання про причини та винуватців трагедій. Безперечно, головною причиною геноциду стала політика тоталітарного сталінського режиму. Для зміцнення своєї влади Йосип Сталін та його співробітники винищували усіх, хто міг порушити їх політику. Дехто стає на захист влади і стверджує, що Голодомор – це збіг обставин: посухи та «перегинів на місцях». Але кожен знає, що кліматичні умови не могли вплинути катастрофічно на врожай.

До того ж є свідчення, що з України вивозили мільйони тонн сільськогосподарської культури, а також працювали спиртові заводи, які перероблене хліб на горілку. У ті часи, коли люди не мали ні крихти хліба. Та, навіть, коли людей вивозили тисячею трупів, було прийнято наказ про заборону виїзду людей у інші частини СРСР. А на місце українців привозили інших. Отже, українці повинні знайти в собі мужність і переконати інших, що це не має більше повторюватися. Ми повинні усвідомити, що населення України це нащадки тих, хто вижив, а нас могло би бути більше. Пам’ятаймо про них!!!

 Поліна Дайнега, студентка 161 групи

Пам’ять в серці нашім…

Голодомор… жахлива «чорна» сторінка історії українського народу… Цілеспрямований геноцид, викликанні бажанням керівництва СРСР придушити невдоволення українців радянською владою, присікти можливі національно-визвольні виступи, поставити на коліна волелюбну націю, спричинив загибель мільйонів людей.

Примусова колективізація, насильницькі хлібозаготівлі, «розкуркулення» позбавили українське селянство чи не всіх засобів до існування. Аби вижити, люди їли кору дерев, мох, під страхом смерті збирали з перекопаних полів залишки гнилої картоплі… І мали це за делікатес.

При цьому радянське керівництво не лише приховувало факт Голодомору на українських землях, але й відмовлялося від закордонної допомоги голодуючим. План по винищенню меншовартісних «хохлів» успішно втілювався…

З 1932 по 1933 роки загинули мільйони людей, українство майже повністю втратило свою інтелігенцію, що в подальшому ускладнило культурно-освітнє та духовне відродження нації. Масштаби катастрофи всенародного значення були величезними.

Часи пройшли, тепер українці щороку 27 листопада вшановують загиблих під час тих нелюдських подій. У країні влаштовують пам’ятні заходи, покладають квіти до пам’ятників жертвам Голодомору. Та чи достатньо цього? Чи задумувались колись українці над тим, що першими дослідили події тих часів американці? Американці. А не українці… Ключові події в історії нашого народу розкрили нам іноземні дослідники. Чи є це нормою? Одночасно ні. Та, на щастя, в останні роки ситуація змінюється.

Ми повинні завжди пам’ятати про часи, що змінили наш народ та довели його мужність та духовну міць, які допомогли «вистояти» в тих умовах. Свою скорботу слід виражати не словом, а ділом, не «показухою», а реальними діями.

                                   Юлія Шейко, студентка 361 групи