|
Вознюк Олег Анатолійович
(30.12.1981 - 25.08.2024)
|
Олег народився у місті Херсон.Після закінчення Херсонської спеціалізованої школи № 30 навчався у гідрометеорологічному технікумі.У 2004 році він закінчив інститут природознавства Херсонського державного університету, отримавши диплом еколога.Олег Анатолійович працював у Нижньодніпровському національному природному парку (2017 - 2021), з грудня 2021 року – у Херсонському водоканалі працівником відділу охорони служби безпеки.У березні 2024 року Олег Вознюк був мобілізований на військову службу. При виконанні бойових завдань двічі був поранений, отримав опіки.Після шпиталю збирався повернутись до побратимів, але не судилося…25 серпня у військовому шпиталі м.Харкова після тривалого лікування зупинилося серце мужнього Захисника України. |
|
 Гаврилов Андрій Андрійович
(01.12.1989 – 01.01.2024)
|
Андрій у 2007 році вступив на інженерно-технологічний факультет Херсонського державного університету. У 2011 році отримав диплом бакалавра (спеціальність: викладач практичного навчання в галузі механізації, спеціалізація: технічний сервіс машин). Продовжив навчання у магістратурі, яку закінчив у 2012 році. Здобув кваліфікацію викладача спеціальних дисциплін за профілем (технологія виробництва і переробка продуктів сільськогосподарського господарства).До повномаштабного вторгнення рф працював на ТОВ «Корабел».У жовтні 2023 року пішов добровольцем до ЗСУ. Був зарахований до складу 95 окремої десантно-штурмової бригади.Загинув 01.01.2024 року у н.п. Житлівка Сєвєродонецького району Луганської області.Гаврилова Андрія Андрійовича нагороджено посмертно орденом “За мужність” III ступеня. Указ Президента України від 30 квітня 2024 року № 255. |
|
Ківінський Василь Степанович
(11.03.1978 – 20.08.2023)
|
Василь народився у селищі Клевань.У 2001 році закінчив інженерно-педагогічний факультет Херсонського державного педагогічного університету.З 2015 року проживав із сім'єю в селі Залісоче Олицької територіальної громади.Свого часу Василь брав участь у бойових діях, пов'язаних із залученням до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях у складі військової частини В 0113.З перших днів повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Стрілець-снайпер 1 механізованого відділення, 1 механізованого взводу, 7 механізованої роти, 3 механізованого батальйону військової частини А 4674, старший солдат Ківінський Василь, позивний Гарі, мужньо боронив свій край від загарбників на Запорізькому напрямку. Незважаючи на неодноразові контузії, продовжував боротьбу з ворогом.20 серпня 2023 року Василь героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу дроном-камікадзе. |
|
Коломієць Антон Васильович
(16.12.1988 – 20.12.2022)
|
Антон Народився в селі Добропілля Херсонської області.У 2011 році закінчив факультет культури і мистецтв Херсонського державного університету, здобув фах актора малих театрів, режисера телебачення, психолога, певний час працював на факультеті. Антон проживав разом з сім'єю у Херсоні. Працював на телеканалі «Скіфія», був багаторічним незмінним ведучим прогнозу погоди, режисером прямих етерів, журналістом. Відрізнявся позитивним настроєм та особливою любов'ю до України. Завжди життєрадісний, веселий та з усмішкою на вустах.Коли почалася повномасштабна війна, Антон вивіз родину з окупованого російськими військовими міста і приєднався до лав Збройних Сил України, став бійцем 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.20 грудня 2022 року Коломієць Антон героїчно загинув на 35-му році життя в боях за Бахмут в Озерянівці від ворожого обстрілу, рятуючи своїх побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» посмертно. |
|
Кузьменко Олександр Юрійович
(14.06.1996 - 22.09. 2024) |
Олександр народився у селі Олександрівка Каланчацького району Херсонської області.Після закінчення Олександрівської ЗОШ I - III ступенів отримав цільове направлення до Херсонського державного університету. Навчався з 2013 по 2017 рік на факультеті природознавства, здоров'я людини і туризму з галузі знань Сфера обслуговування, напрям підготовки Туризм, спеціалізація Міжнародний туризм.Отримав диплом бакалавра з туризму.Був діяльним учасником соціального проєкту розвитку активних видів туризму "Мандруймо Херсонщиною", який кафедра туризму ХДУ разом з Херсонською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України реалізовувала в 2017-2022 роках.Солдат аеророзвідки Олександр Кузьменко служив у 61-й окремій механізованій Степовій бригаді (61 ОМБр, військова частина А0362).Позивний "Близнюк". Виконував розвідувальні завдання, був корегувальником вогню. Брав участь у бойових діях від початку повномасштабного вторгнення рф - на Миколаївщині, Херсонщині (визволення Херсона), Донеччині (під Соледаром), Харківщині (під Вовчанськом).Кузьменко Олександр героїчно загинув у ніч з 21 на 22 вересня 2024 року при виконанні бойового завдання на Курщині. |
|
Ляшко Юрій Олександрович
(06.05.1978 – 27. 06.2023) |
Юрій народився в місті Первомайськ Миколаївської області.У 1997 році закінчив Херсонський політехнічний коледж за спеціальністю «Технічне обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів», отримав кваліфікацію молодшого спеціаліста електромеханіка. У 2002 році з відзнакою закінчив факультет фізичного виховання та спорту Херсонського державного педагогічного університету, здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури і валеології, керівника спортивних секцій, організатора туристичної роботи. Ляшко Юрій протягом 2002-2008 років працював учителем фізичної культури в Херсонському фізико-технічному ліцеї. У 2004 році заснував Херсонську міську федерацію баскетболу, яку підтримував до початку війни.Юрій був чудовим учителем і талановитим тренером, виховав багато спортсменів-баскетболістів, переможців міських і обласних змагань. Підтримував воїнів АТО, допоміг відкрити кав’ярню і до 24 лютого 2022 року працював у ній, організовував для молоді цікаві патріотичні заходи.Після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт, де захищав цінності й незалежність українського народу.27 червня 2023 року Ляшко Юрій героїчно загинув під Бахмутом, захищаючи Україну від російської навали. |
|
Марченко Сергій Олександрович
(31.01.1989 – 13.08.2025) |
Сергій у 2006 році закінчив Рубанівську ЗОШ I - III ступенів № 1 Великолепетиського району.У 2011 році закінчив факультет фізичного виховання та спорту ХДУ, отримав диплом спеціаліста та кваліфікацію “тренер - викладач олімпійського та професійного спорту”.Його також знали як активного учасника футбольного життя Херсонщини. Сергій брав участь у багатьох турнірах, приймав участь у змаганнях Ліги учасників АТО на Кубок Героїв АТО. На полі він був лідером, гравцем, який вмів зарядити команду енергією та вірою у перемогу.Марченко Сергій боронив Україну з 2014 року.Командир роти глибинної розвідки 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти. Згодом став командиром загону у 801-му центрі боротьби з з підводно-диверсійними силами і засобами Військово-морських сил України. Капітан 2 рангу, позивний “Сірко”.13.08.2025 в акваторії Чорного моря Марченко Сергій Олександрович загинув разом із ще двома військовими своєї частини…Вічна пам'ять Герою! |
|
Набіт Юрій Богданович
(03.02.1982 – 02.05.2025) |
Юрій народився у м.Цюрупинськ. Після школи закінчив Цюрупинське ПТУ № 31 за спеціальністю бухгалтер сільськогосподарського виробництва.У 2007 році Юрій заочно закінчив факультет фізики, математики та інформатики Херсонського державного університету та здобув кваліфікацію викладача математики, вчителя основ інформатики.З 2008 по 2010 рр. Набіт Юрій працював фахівцем I категорії лабораторії інтегрованих середовищ навчання ХДУ.Потім викладав інформатику у Херсонській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 30, також працював техніком у школі, допомагав колегам з технічними питаннями. Вчитель I категорії, системний адміністратор.Юрій Богданович присвятив багато років свого життя навчанню та вихованню не одного покоління учнів. Його професіоналізм, мудрість, терпіння та любов до дітей заслуговують поваги. Він не просто передавав знання, а й допомагав учням розкрити свій потенціал і повірити у власні сили. Був завжди спокійний, урівноважений, дотепний, добрий. Саме таким залишиться в пам'яті педколективу, учнів і їхніх батьків.Під час окупації Херсонщини родина Юрія Набіти була змушена переїхати до Львова. Там він продовжив навчати херсонських школярів у дистанційному форматі, а згодом добровільно став до лав морської піхоти. Він хотів взяти участь у звільненні Херсонщини, тому обрав морську піхоту.Проходив службу у складі 241-го загальновійськового полігону «Олешківські піски» Командування морської піхоти ВМС ЗСУ.07 травня 2025 року відбулося прощання з військовослужбовцем Юрієм Набітом. Його поховали на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв. |
|
Павлов Андрій Олександрович
(26.01.1982 – 24.05.2022) |
Андрій народився у селі Строїнці Тиврівського району Вінницької області.У 1999 році закінчив Тиврівський ліцей - інтернат поглибленої підготовки у галузі науки з похвальною грамотою з хімії та біології. З 1999 по 2004 рр. Андрій навчався на психолого - природничому факультеті Херсонського державного університету за спеціальністю Біологія та хімія, отримав диплом магістра, здобув кваліфікацію викладача біології, вчителя хімії.Працював у відділі досліджень матеріалів, речовин і виробів Вінницького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України.На фронт пішов у перший день повномасштабного вторгнення.Павлов Андрій Олександрович - командир стрілецького відділення 110-ої окремої механізованої бригади імені генерала - хорунжого Марка Безручка, молодший сержант, позивний “Батяр”.Павлов Андрій героїчно загинув 24 травня 2022 року на Авдіївському напрямку Донеччини.3 роки вважався зниклим безвісти.25 липня 2025 року Вінницька громада попрощалася із Захисником України Павловим Андрієм, який був похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища.Вічна пам'ять Герою! |
|
Патуляк Віктор Іванович
(23.01.1992 – 24.02.2022) |
Віктор народився в селі Новочорномор’я Голопристанського району Херсонської області.У 2014 році закінчив факультет психології, історії та соціології Херсонського державного університету, здобув кваліфікацію історика, вчителя історії та правознавства.З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі Херсонського прикордонного загону, зaxищaв cвoбoду, нeзaлeжнicть, тepитopiaльну цiлicнicть тa нeдoтopкaннicть Укpaїни.Патуляк Віктор, штаб-сержант Xepcoнcькoгo прикордонного загону, героїчно загинув 24 лютого 2022 року під час виконання завдань на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом під час нальоту авіації рф.Нагороджений орденом “За мужність” посмертно. |
|
Піскун Олександр Вячеславович
(20.01.1995 - 28.06.2024) |
Олександр закінчив у 2012 році Комишанську ЗОШ I - III ступенів № 26 Херсонської міської ради. За особливі досягнення у вивченні фізичної культури нагороджений Похвальною грамотою, також мав 12 балів за предмет “Захист Вітчизни”.У 2012 році він вступив на факультет фізики, математики та інформатики ХДУ напряму підготовки Інформатика. У 2014 році Олександр перевівся на заочну форму навчання, так як вступив у роту патрульної служби поліції особливого призначення “Херсон” при ГУНП.У 2016 році отримав диплом бакалавра, кваліфікацію: фахівець з інформаційних технологій.Піскун Олександр багато разів був в зоні АТО. Згодом він приєднався до підрозділу Національної поліції України “Лють”, а саме до полку “Цунамі”. Був заступником командира взводу, старший лейтенант поліції.28 червня 2024 року у ході бойових дій, внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області Піскун Олександр Вячеславович отримав поранення несумісні з життям.Він був Героєм, який обрав шлях добровольця ще з часів АТО і пішов на фронт, щоб захищати Вітчизну ціною свого життя. |
|
Фільов Євген Сергійович
(28.07.2000 - 08.03.2024) |
Євген народився у смт Велика Лепетиха Херсонської області.У 2017 році закінчив Великолепетиську ЗОШ № 2 з похвальною грамотою за особливі досягнення у навчанні з фізичної культури і захисту Вітчизни.Фільов Євген з 2017 по 2020 роки навчався на факультеті фізичного виховання та спорту Херсонського державного університету за спеціальністю 014.11 Середня освіта (фізична культура) за державним замовленням. Обрав спеціалізацію: методика туристської та спортивно - масової роботи.Дуже любив природу, спочатку був вихованцем гуртка «Спортивний туризм», а згодом став його керівником. В юності долучився до лав Херсонського осередку Національного Корпусу. Був прихильником футбольного клубу «Кристал Херсон», входив до колективу «Red Fox».24 лютого 2022 року Євген приєднався до лав 98-го батальйону ТРО «Азов-Дніпро», у складі якого брав участь в обороні та контрнаступі на Запорізькому напрямку. У 2023 році після створення 3-ї окремої штурмової бригади разом з побратимами потрапив до 1-го механізованого батальйону.Молодший сержант, позивний “Філя”, воював на посаді оператора БПЛА. У січні 2023 року він зазнав вогнепального осколкового поранення лівого плеча. Після лікування та реабілітації повернувся на захист України.Фільов Євген героїчно загинув 08 березня 2024 року на Авдіївському напрямку Донеччини. Під час бойового завдання він потрапив під ворожий артилерійський обстріл та дістав смертельні поранення.Поховали захисника на Західному кладовищі Одеси.Бійця нагороджено нагрудними знаками «Сталевий хрест» і «Ветеран війни», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.Вічна пам'ять Герою! |
|
Штуца Ігор Валентинович
(17.03.2003 - 27.03.2025) |
Ігор народився у місті Херсон.Закінчив у 2020 році Херсонський фізико - технічний ліцей і вступив на факультет фізичного виховання та спорту ХДУ.Спортивний, активний, відповідальний, свідомо обрав на майбутнє професію тренера, адже любив спорт і до війни постійно відвідував тренажерний зал.Він пішов до війська добровольцем. В 19 років підписав контракт до третьої штурмової бригади, мав позивний «Скіф».Продовжував навчання у Херсонському державному університеті.Ігор був серед тих, хто захищав Бахмут. Під час служби декілька разів був поранений, відновлювався певний час в реабілітаційному центрі, але навіть зі шпиталю долучався до занять та складав сесію, одужував і повертався на позиції.Після відновлення здоров’я був переведений з піхоти й перекваліфікований на оператора дронів, командира невеликої групи з п’яти чоловік. Важко переносив втрату побратимів, пишався хлопцями, з якими ніс службу, любив Україну, вірив у перемогу…У 2024 році Ігор отримав диплом бакалавра зі спеціальності Фізична культура і спорт.22-річний захисник Штуца Ігор Віталійович героїчно загинув 27 березня 2025 року в Луганській області, Сватівському районі, в селі Новоєгорівка.Поховали Ігоря в селі Музиківка Херсонського району Херсонської області - там, де він проводив літні канікули, виріс, де його любили і виховували дід з бабусею, де поховані його прадіди.Штуца Ігор нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть»; відзнакою «За особисту хоробрість в бою»; медаллю «За поранення».Вічна пам'ять Герою! |
|
Юров Олександр Олександрович
(06.09.1988 – 28.09.2023) |
Олександр народився в селі Горностаївка Херсонської області. Здобув дві вищі освіти в Херсонському державному університеті. Одну отримав на факультеті культури і мистецтв зі спеціальності “Музичне мистецтво” (2013), іншу – на факультеті психології, історії та соціології зі спеціальності “Середня освіта (Історія)”(2011). Працював у симфонічному оркестрі університету, в ансамблі “Троїсті музики”.Жив музикою та сценою. З 2010 року працював вчителем по класу гітари в Херсонській школі №4 та був бас-гітаристом в кавер бенді “ReDance”. У 2016-2021 роках поєднував ці дві роботи з працею в музичному оркестрі поліції.Під час повномасштабної війни Юров Олександр приєднався до лав 124-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Пройшов навчання, отримав офіцерське звання і став командиром взводу. Провів кілька успішних операцій на лівому березі. За час служби був нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”. Ідеаліст, романтик, патріот, відчайдушний та сміливий воїн, творча людина, професіонал своєї справи. Він був найкращим у всьому. У нього були великі мрії та ще більші перспективи й цілі. Він – справжній лідер. Його скрізь цінували. Для своїх учнів він – приклад, для рідних, знайомих, колег та побратимів – Герой. Він говорив усім: “Любіть Україну, як кохаєте своїх рідних”. Він був людиною з внутрішнім кодексом честі, що вірила в добро, справедливість і нашу перемогу до останнього подиху. За весь час служби не брав відпустку, навіть не думав про неї, бо завжди казав: “Не на часі, треба робити все можливе для нашої перемоги і настання миру в нашій країні”. Його на якийсь час з піхоти перевели на посаду кадровика, але йому хотілось іншого. Він рвався в бій, йому не хотілося відсиджуватися, займатися документацією. Він хотів бути більш причетним до звільнення рідного краю. Мріяв звільнити від окупації лівий берег Херсонщини, своїх батьків, родичів, земляків, а далі повертати й інші території України, зберегти цілісність та соборність Батьківщини.Молодший лейтенант Юров Олександр, позивний “Музикант”, загинув 28 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Утримуючи позиції на лівому березі Дніпра, отримав смертельне поранення внаслідок прямого влучення ворожого артилерійського снаряда. |