Новий Модуль Документ

Оновлено: 01.04.2026

Воювали на фронтах Другої світової війни

Авдальян Михайло Мелконович (Мегердич Миркунович)(14.01.1921 - 01.03.1989)	Старший викладач кафедри географії, краєзнавець, випускник Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської 1941 року.Авдальян М. М. народився у м. Миколаїв.Під час Другої світової війни брав участь у військових діях партизанського загону Сергеєва, у Нижньодніпровських плавнях. До самої перемоги знаходився в армії.Нагороджений медаллю “За перемогу над Німеччиною”.
Алексєєв Олексій Микитович (14.03.1924 - 01.09.2004)	Викладач права, підполковник у відставці, почесний викладач ХДУ.Олексій Микитович 16-го лютого 1942 року був призваний на фронт, воював у 891-у артилерійському полку 332-й стрілецькій дивізії 4-ї Ударної армії Калинінського фронту, командиром 122-мм гаубиці.Алексєєв О.М. приймав участь у штурмі Берліна, командував 1-им вогневим взводом.Серед його численних нагород — 2 ордени “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, орден “Богдана Хмельницького”, 18 медалей, подяки від Верховного Головнокомандуючого за штурм і взяття Берліна.
Аліфанов Олександр Пилипович(26.09.1916 - 12.07.2005)	Кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри географії, почесний викладач ХДУ.Аліфанов О.П. народився в станиці Володимирівській Краснодарського краю.Після закінчення Ростовського індустріального робітничого факультету з 1938 по 1942 навчався у державному університеті міста Ростов-на-Дону на геологічному факультеті за спеціальністю “Геологія”, отримав диплом наукового співробітника ІІ категорії в області геології та викладача вузів, втузів та технікумів.З 1943 року Олександр Пилипович воював у складі 42-го полку 10-ї дивізії 4-го Кубанського гвардійського кавалерійського корпусу. Аліфанов Олександр Пилипович нагороджений орденом “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, 5 медалями,Після демобілізації він працював головним геологом на відновленні та будівництві шахт в містах Шахти, Луганськ, зробив відкриття, яке стало базою для будування шахт, за що був удостоєний почесного звання та відзнаки “Відмінник вугільної промисловості СРСР”.
Артамонов Юрій Аркадійович (03.11.1925 – 03.04.1997)	Старший викладач кафедри математичного аналізу, почесний викладач ХДУ.Артамонов Ю.А. народився в місті Барнаул Алтайського краю.Під час Другої світової війни разом з батьками переїхав до Одеси, де навчався у морському училищі.Був учасником бойових дій, спочатку у партизанському загоні ім. Сталіна, а згодом сапером у складі 295-ї Стрілецької дивізії 2 Українського фронту. Після закінчення війни Юрій Аркадійович продовжив службу в армії до червня 1950 року.Артамонов Ю.А. нагороджений орденами “Великої Вітчизняної війни” І і ІІ ступеня, “За мужність” та багатьма медалями.
Білий Микола Самійлович (22.11.1909 - 24.05.1988)	Кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри фізики, декан фізико - математичного факультету (1955 - !968), відмінник народної освіти УРСР, випускник ХДПІ.Білий М.С. народився у селі Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області.У 1937 році Микола Самійлович закінчив фізико-математичний факультет ХДПІ, отримав спеціальність вчителя фізики. Після закінчення інституту працював у рідному виші на посаді асистента, викладача фізики та методики викладання фізики.Брав участь у Другій світовій війні, нагороджений 6 медалями за бойові заслуги.3 1946 року і до кінця життя працював у Херсонському державному педагогічному інституті.
Богданов Павло Єгорович (28.12.1914 - 09.10.1975)	Ректор Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської (1965-1975), кандидат історичних наук, доцент. Богданов П.Є. народився в селі Селезнівка Луганської області в сім'ї шахтаря. Закінчив Луганське педагогічне училище, історичний факультет Луганського педагогічного інституту. Працював на комсомольській та партійній роботі.З початком Другої світової війни Богданов П.Є., як секретар з пропаганди Луганського обкому ЛКСМУ, брав активну участь у створенні комсомольсько-молодіжних підрозділів бійців, загонів народного ополчення, а також у підборі, навчанні та направленні кращої молоді для роботи в тилу ворога, створив комсомольсько-молодіжне підпілля.У 1942 році його було затверджено інструктором спеціального відділу з керівництва підпіллям та партизанським рухом. Через рік Павла Єгоровича, як досвідченого комсомольського працівника, направили першим секретарем Полтавського, а потім Чернігівського обкомів ЛКСМУ.За активну роботу по створенню молодіжного підпілля та організацію партизанського руху, за активну роботу по відновленню зруйнованого війною господарства Богданова П.Є. було нагороджено орденами “Червоної Зірки”, “Знак Пошани”, медаллю “Партизанові Вітчизняної війни” І ступеня.
Воловник Семен Абрамович (1911-?)	Воловник Семен у 1935 році закінчив Одеський університет, фізико-математичний факультет, працював у Херсонському державному педагогічному інституті викладачем математичного аналізу.Загинув під Сталінградом.
Дроздов Федір Павлович (18.03.1922 - 30.04.1997)	Старший викладач кафедри методики фізики та загальнотехнічних дисциплін, навчальний майстер кафедри трудового навчання загальнотехнічного факультету, випускник ХДПІ 1950 року.З 1940 по 1942 рр. Дроздов Ф.П. служив у 6 автомобільному полку 54-ї танкової бригади, мінометником. Брав участь в Іранському поході для забезпечення державного порядку в Ірані та на фронтах Другої світової війни .Був тричі поранений. Знаходився у німецькому концлагері у місті Сталіно, з якого втік у 1942 році та проживав на окупованій території в радгоспі “Реконструкція” Миколаївської області, де працював різноробочим до визволення радгоспу.З 1944 року був командиром загону мінометників, брав участь у бойових операціях на території Болгарії та Угорщині.За бойові заслуги Дроздов Федір Павлович нагороджений орденом “Вітчизняної війни” та 8 бойовими медалями.
Єгоров Є.Ф. (1900-?)	Єгоров Євген у 1933 році закінчив агробіологічний відділ Херсонського інституту соціального виховання, викладач кафедри зоології, заступник директора по заочному навчанню ХДПІ.Зник безвісти в червні 1944 року.
Катренко Гаврило Прокопович (28.08.1908 –28.06. 1979)	Директор Херсонського державного педагогічного інституту ім.Н.К. Крупської (1950-1959 ), завідувач кафедри педагогіки і психології ( 1962 – 1972), доцент кафедри педагогіки і психології (1972 – 1976).Народився у селі Лиман Другий Решетилівського району Полтавської області.У 1940 році Катренко Г.П. закінчив шкільний факультет Ленінградського педагогічного інституту комуністичного виховання імені Крупської.У 1940 - 1941 роках працював директором Дерманського педагогічного училища Рівненської області.З жовтня 1941 до 1945 року Гаврило Прокопович воював на фронтах Другої світової війни.У 1941 - 1942 р.р. — ад'ютант, помічник начальника штабу 1640-го саперного батальйону саперної бригади, у 1942 - 1943 р.р. — помічник начальника штабу, начальник продовольчого постачання 4-го гірського мінно-інженерного батальйону 1-ї гірської мінно-інженерної саперної бригади 9-ї армії, у 1943 - 1945 р.р. — заступник командира, начальник інтендантського постачання 94-го окремого штурмового інженерно-саперного батальйону 19-ї штурмової інженерно-саперної Двінської бригади Резерву головного командування.Брав участь у боях за визволення України і Північного Кавказу, Кубані та Прибалтики; був двічі поранений і один раз тяжко контужений.Звання: старший лейтенант адміністративної служби, капітан інтендантської служби.Катренко Г.П. нагороджений орденами “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” ІІ ступеня і медалями “За бойові заслуги”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною”.
Ківер Федір Васильович (16.02.1919 - 26.11.1986)	Завідувач кафедри основ сільськогосподарського виробництва, доктор сільськогосподарських наук, професор. Ківер Ф.В. народився в селі Миколаївка Бердянського району Запорізької області в сім’ї селянина.З 1936 по 1938 рік він навчався в Ленінградському гідрографічному інституті, з 1938 по 1940 рік був курсантом школи авіамеханіків.У 1939 році, коли розпочалася війна з Фінляндією, Ківер Ф.В. був мобілізований і направлений на фронт бортмеханіком в авіаполк. Під час бойових дій був тяжко поранений.Федір Васильович нагороджений орденами “Вітчизняної війни”, “Трудового Червоного Прапору”, медалями “За бойові заслуги”, “За перемогу над Німеччиною”.
Ковальов Віктор Павлович (28.01.1920 – 16.09.2002)	Завідувач кафедри російської мови, декан філологічного факультету,доктор філологічних наук, професор , заслужений працівник вищої школи України, почесний громадянин міста Херсон.Народився в місті Ялта.В 1942 році, в евакуації в Майкопі закінчив Одеський університет,Краснодарське мінометно-артилерійське училище, йому було присвоєно звання старшого сержанта.З 1942 року він командував взводом. Брав участь у Сталінградській битві, після якої йому присвоєно звання старшого лейтенанта.Ковальов В.П. воював на Курській дузі, у містах Орел, Брянськ, Великі Луги, Вязьма та інші. Потім — Білорусь, Карелія, Виборг, бої в Прибалтиці, за фортецю Кенігсберг, Одер і Щецін.З 1944 року Віктор Павлович — командир артилерійського дивізіону у званні капітана. Дивізія приймала участь у військових діях у Польщі, Німеччині.Для Ковальова В.П. війна закінчилася у Східній Прусії.За бойові заслуги Віктор Павлович нагороджений орденами “Червоного Прапора”, “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” І та ІІ ступенів, медалями “За перемогу над Німеччиною”, “За взяття Кенігсберга” та іншими.
Кузнецов Олександр Дмитрович (25.08.1914 - 15.07.1981)	Директор Херсонського державного педагогічного інституту ім Н.К. Крупської (1959-1962), кандидат економічних наук, завідувач кафедри марксизму-ленінізму (1966 - 1968), доцент кафедри політекономії і філософії (1968 -1977). Народився у селі Рудніково Кіцманського-Городоцького району Волгоградської області.Після закінчення педагогічного технікуму працював завучем школи в Архангельській області і заочно навчався на факультеті російської філології Вологодського учительського інституту.У роки Другої світової війни Олександр Дмитрович служив у штабі 69-ї армії І Білоруського фронту. Визволяв Польщу та Німеччину.У 1945 році був нагороджений орденом “Вітчизняної війни” ІІ ступеня.Демобілізувався старший лейтенант Кузнецов О.Д. у березні 1946 року.
Куликов О.З.	Куликов Олександр – випускник Херсонського інституту соціального виховання, викладач історії КПРС.Загинув на війні.
Левінсон І.В. (1902 - ?)	Левінсон Ілля у 1933 році закінчив Херсонський інститут соціального виховання, викладач математики, астрономії, виконував обов'язки директора з господарської частини ХДПІ. У 1940 році був деканом фізико-математичного факультету.
Лукацький Рем Олександрович (01.04.1925 - 2008)	Кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри анатомії та фізіології людини і тварин.Лукацький Р.О. народився в м. Ананьєві Одеської області.Під час Другої світової війни навчався в школі молодого бійця у Ташкенті, де він здобув спеціальність артилериста. Згодом його перевели до льотного училища на Урал (Челябінськ), потім навчався у Харківському військово-медичному училищі на фельдшера.У 1944 році потрапив на фронт до міста Аламоутс (Чехія), де працював у медсанчастині.За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної зірки та багатьма медалями.
Макосевський Борис Георгійович (06.07.1920 - ?)	Старший викладач кафедри фізики, почесний викладач ХДУ, випускник ХДПІ 1951 року.Макосевський Б.Г. народився у місті Вітебськ БРСР.У 1939 році він вступив на фізико - математичний факультет Ростовського університету. У 1940 році був призваний з 2 курсу на військову службу.З 1940 по 1946 р.р. Борис Георгійович - старший сержант, старший обчислювач військової частини 06184. Брав участь у боях у Маньчжурії..Макосевський Б.Г. нагороджений орденом “Великої вітчизняної війни” ІІ ступеня, медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За перемогу над Японією”.
Малінський Борис Йосипович (13.12.1925 - 16.01.1995)	Кандидат технічних наук, старший викладач кафедри фізики, випускник ХДПІ 1956 року.Малінський Б.Й. народився у селі Калінінське Великоолександрівського району Херсонської області.У 1943 році закінчив школу повітряних стрілків-радистів, військово-авіаційне училище розвідників і був направлений у 15-й окремий розвідувальний авіаційний полк повітряним стрілком-радистом.Брав участь у визволенні Прибалтики, Польщі, де й закінчив війну.Малінський Борис Йосипович за бойові заслуги був нагороджений орденом “Червоної Зірки”, медалями “За відвагу”, “За перемогу над Німеччиною”та ін.
Машталярчук Олександр Корнійович (20.06.1921 - ?)	Викладач цивільної оборони, начальник штабу ЦО, підполковник запасу. Машталярчук О.К. народився у селі Теклівка Крижопільського району Вінницької області у сім'ї селянина.У 1941 році Олександр Корнійович достроково закінчив Краснодарське піхотне училище і був призначений командиром взводу в стрілецький полк, який брав участь у боях на Південно - Західному фронті. Двічі був поранений. Після лікування Машталярчук О.К. – командир батареї стрілкової бригади, брав участь у боях за оборону Кавказу.У 1943 році бригаду було перекинуто на 4 Український фронт, який звільняв Донбас. До кінця війни Олександр Корнійович, як комадир дивізіону, брав участь у боях на Прибалтійському фронті.Після війни він служив у артилерійському полку на посаді помічника начальника штабу. За бойові заслуги Машталярчука Олександра Корнійовича нагороджено двома орденами “Червоної зірки”, орденом “Вітчизняної війни” І ступеня, медалями “За бойові заслуги”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною” та ін.
Москаленко Михайло Іларіонович (08.11.1919 – 26.09.1943)	Студент третього курсу фізико-математичного факультету Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської, Герой Радянського Союзу.Народився у селі Вільне Запоріжжя Миколаївської області.В місті Новий Буг Михайло закінчив з похвальною грамотою середню школу № 6, яка зараз носить його ім’я.Він захоплювався фізикою і вступив до ХДПІ, був активним учасником художньої самодіяльності.Михайло добровільно подав заяву у військкомат і був направлений до Краснодарської офіцерської школи, яку закінчив у березні 1942 року. Він одержав звання лейтенанта і, як кращий випускник, був направлений до гвардійської частини командиром вогневого взводу окремого гвардійського дивізіону 120-мм мінометів 9-ї гвардійської стрілецької бригади Північно-Кавказького фронту. Брав участь у боях північно-східніше Туапсе, за станиці Смоленська і Кримська. Свою першу бойову нагороду – медаль “За відвагу” Михайло одержав за бої при звільненні Кавказу. Особливо командир вогневого взводу 309-го гвардійського стрілецького полку 109-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-го Українського фронту гвардії лейтенант. Москаленко М.І. відзначився 26 вересня 1943 року під час прориву сильно укріпленої оборони супротивника поблизу села Зелений Гай. Підтримуючи наступ піхоти його взвод вів вогонь по ворогу. Коли нацисти великими силами при підтримці танків пішли у контрнаступ, лейтенант Москаленко, навіть важко поранений, не залишав своїх позицій до останнього снаряду.Похований у братській могилі в селі Зелений Гай Токмацького району Запорізької області.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року гвардії лейтенантові Москаленку Михайлу Іларіоновичу за “героїчний подвиг, проявлений при виконанні бойових завдань командування по прориву сильно укріпленої смуги німців і визволення міста Мелітополя” посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.Нагороджений орденом Леніна (01.11.1943) та медаллю «За відвагу» (21.05.1943).
Насінник О.С. (1907 – 1945)	Насінник Олександр у 1932 році закінчив Херсонський інститут соціального виховання. З 1939 року працював старшим викладачем кафедри української літератури, тимчасово виконував обов’язки завідувача кафедри ХДПІ.Загинув у 1945 році у Венгрії.
Омутних Анастасія Іванівна (24.05.1924 – 10.10.2013)	Комендант гуртожитку, почесна працівниця ХДУ.Омутних А.І. народилася в Омській області, закінчила семирічну школу.У грудні 1943 року Анастасія Іванівна пішла добровольцем на фронт, потрапила до 30-го окремого батальйону зв'язку, воювала старшою телефоністкою.Брала участь у бойових діях на території Росії, України та Естонії.Була поранена, після лікування повернулася на фронт.Омутних А.І. нагороджена орденами “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, “ За мужність” та багатьма медалями, серед яких “За відвагу”.
Параскевич Павло Кіндратович (30.06.1921 – 20.03. 2022)	Кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури (1977 - 1988), відмінник народної освіти УРСР, почесний професор ХДУ, почесний громадянин міста Херсон.Параскевич П. К. народився в селі Лапківці Чорноострівського району Хмельницької області в селянській родині.Павло Кіндратович після закінчення школи продовжив навчання в Одеському механіко-технологічному технікумі. Після другого курсу вступив у Подольське артилерійське училище і пов'язав свою долю з армією.Воював у складі зенітного артилерійського полку 1-го Українського фронту. Брав участь у визволенні Західної України, Закарпаття, Польщі, Словаччини, Чехії.Параскевич П.К. нагороджений орденами “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, “За мужність”, багатьма медалями, серед яких “За відвагу”, “За перемогу над Німеччиною” та ін.
Петлін О.Ф. (1903 – ?)	Петлін Олександр – випускник 1932 року Херсонського інституту соціального виховання, закінчив соціально-економічний відділ інституту. З 1931 року працював викладачем політекономії, з 1934 року завідував історико-економічним та мовно-літературним відділами ХПІ, з 1935 – керівник кафедри політекономії та соціально-економічних дисциплін ХДПІ.Загинув на війні.
Петухов Євген Іванович (20.07.1925 - 28.02.1989)	Перший доктор педагогічних наук на Херсонщині, професор, завідувач кафедри педагогіки ХДПІ (1972 - 1984), відмінник народної освіти УРСР.Петухов Є.І. народився у Ленінграді.У 1941 році Євген Іванович разом із заводом “Прометей” був евакуйований до міста Горький, де працював слюсарем-складальником.Бажання бути на передовій з перших днів війни тягнуло на призовний пункт, і в грудні 1942 року в 17-річному віці він був направлений у Вольську школу авіамеханіків.Призваний в діючу армію, Євген Іванович командував підрозділом зв'язку. Петухов Є.І. - кавалер бойових орденів та медалей.
Поліщук Євген Павлович (06.10.1925 - 24.05.2003)	Ректор Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської (1975-1986), кандидат філософських наук, доцент.Поліщук Є.П. народився в селі Арнаутівка Вознесенського району Миколаївської області.Закінчив школу у місті Нікополь, де і застала його війна. У 1943 році його відправили для примусової праці до нацистської Німеччини. Під час переїзду він втік з ешелону і повернувся до Нікополя.У 1944 році Поліщук Є.П. був відправлений на фронт, де служив у складі 775 артилерійського полку 2-го та 3-го Українських фронтів, у чині рядового, потім сержантом та командиром відділення.Після навчання у Сталінградському артилерійському училищі у місті Ростов-на-Дону (1945) був розподілений у 39-ту гвардійську бригаду Прикарпатського військового округу, де командував взводом та був командиром батареї у артилерійських частинах.З 1950 по 1955 роки Євген Павлович. служив політруком, закінчив службу в армії у чині майора, маючи 3 бойові медалі: “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За перемогу над Німеччиною”.
Прилепський Олексій Олексійович (18.03.1926 - 24.04. 2007)	Перший декан педагогічного факультету, кандидат педагогічних наук, доцент, капітан другого рангу, почесний голова ради ветеранів, почесний професор ХДУ.Прилепський О.О. народився в селі Мамоновка Новодеревеньківського району Орловської області.У 1940 році вступив до Орловського залізничного технікуму, але у зв'язку з початком війни навчання перервалося.В 1943 році Олексій Олексійович добровільно подав заяву до військкомату, був направлений у кулеметно-мінометне училище. Одержав звання сержанта.Прилепський О.О. воював у 37-й гвардійській стрілецькій дивізії 65-ї Армії. Брав участь у боях за звільнення Варшави, Грауденце (Німеччина).Був двічі поранений, після шпиталю в кінці липня 1945 року повернувся до своєї дивізії, пізніше був переведений на Балтійський флот.За бойові заслуги Прилепський О.О. нагороджений понад 20 орденами та медалями, серед яких ордена “Вітчизняної війни І ступеня”, “За мужність”, медалі “За бойові заслуги”, “За визволення Варшави”, “За перемогу над Німеччиною”та ін.
Проценко Ігор Митрофанович (15.04.1920 - 05.11.2005)	Кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури ХДПІ, почесний викладач ХДУ.Проценко І.М. народився у селі Іванів на Вінниччині, закінчив Вінницький педагогічний інститут.У 1940 році почалася військова служба Ігоря Митрофановича. У складі 27-го Окремого лижного кулеметного батальйону на Карельському перешийку штурмував фортецю Виборг. Згодом брав участь у походах у Прибалтику (м. Вільно, Литва). Воював солдатом 41-го полку, потім розвідником і старшиною розвідроти. Брав участь у бойових діях на фронтах у зоні Калінінської та Ленінградської областей. Після контузії служив у штабі 182-ої Дновської дивізії. Закінчив війну у Кенігсберзі (м. Калінінград).Проценко І.М. нагороджений орденами “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, медалями “За бойові заслуги”, “За взяття Берліна”, “За перемогу над Німеччиною".
Савчук Олександр Наумович (1892 - ?)	Директор Херсонського державного педагогічного інституту ім Н.К. Крупської (08.05.1944 - жовтень 1945).Воював, направлений на роботу після поранення.Доцент, завідував кафедрою марксизму-ленінізму. Завдяки його зусиллям було ухвалено Рішення виконкому Херсонської облради депутатів трудящих № 13 від 8 червня 1944 р. “Про поновлення роботи Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської”: “...п.3. Закріпити за педінститутом всі належні йому до 1941 року будинки учбових корпусів, студентських гуртожитків та квартир професорсько-викладацького персоналу...”.
Семенов Іван Дмитрович (1898 - ?)	Директор Херсонського державного педагогічного інституту ім Н.К. Крупської (1945-1950 ).До початку війни працював директором Мелітопольського педагогічного інституту. 22 червня 1941 року Іван Дмитрович був призваний на фронт і призначений заступником начальника шпиталю з політ частини.За виконання бойових операцій І.Д. Семенов відзначений медалями “За оборону Кавказу”, “За взяття Кенігсберга”, “За перемогу над Німеччиною”, орденом “Червоної Зірки”.

Семенов Сергій Михайлович (19.11.1918 — 11.03.2002)	Ректор Херсонського державного педагогічного інституту ім Н.К. Крупської (1962-1965), завідувач кафедри зоології (1956 - 1958, 1968 - 1973), декан природничого факультету (1965 - 1968), кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології.Народився у м. Стародуб Чернігівської губернії.У 1937 році він вступив на біологічний факультет Воронезького державного університету, який закінчив у 1941 році достроково у зв’язку з мобілізацією.Семенов Сергій Михайлович після закінчення Тамбовського артилерійського технічного училища у лютому 1942 року був направлений до 88-ї танкової бригади старшим артилерійським техніком, одночасно, командиром взводу з ремонту озброєння. На цій посаді він пройшов усю війну, був тричі поранений, брав участь у визволенні України.За виявлену мужність та бойові заслуги Семенов С.М. нагороджений орденами "Червоної Зірки", “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, медалями “За визволення Праги”, “За взяття Берліна”, “За перемогу над Німеччиною”.
Соколов Данило Петрович (07.11.1926 - 23.08.1988)	Кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри історії КПРС і наукового комунізму (1972 - 1979), відмінник народної освіти УРСР.Соколов Д.П. народився у місті Жданов (Маріуполь) Донецької області.У жовтні 1941 року пішов добровольцем до Азовської воєнної флотилії, у якій служив до серпня 1944 року. У складі Дунайської воєнної флотилії визволяв придунайські країни.Соколов Данило Петрович за участь у боях нагороджений орденами “Червоної Зірки”, “Слави” ІІІ ступеня та медалями “За оборону Кавказу”, “За визволення Белграду”, “За взяття Будапешту”, “За взяття Відня”, “За перемогу над Німеччиною”.
Субботіна Лідія Максимівна (18.08.1923 - ?)	Старша викладачка кафедри математичного аналізу, відмінниця народної освіти УРСР, випускниця Херсонського державного педагогічного інституту. Субботіна Л.М. народилася у місті Миколаїв, у сім'ї службовця, школу закінчила у Харкові в 1941 році.У квітні 1942 року добровільно пішла на фронт, воювала рік у 272 окремій роті зв'язку 159 УР телеграфісткою - морзісткою, а потім у 311 окремому батальйоні ППО м. Москва.Нагороджена 4 медалями, серед яких “За оборону Москви”, “За перемогу над Німеччиною”.Після демобілізації у 1946 році Лідія Максимівна стала студенткою Миколаївського інституту кораблебудування, через два роки перевелася до ХДПІ на фізико-математичний факультет, який закінчила у 1952 році.
Сурков Василь Олександрович (20.02.1921 – 18.10.1997)	Завідувач кафедри ботаніки (1961 - 1979), перший післявоєнний доктор біологічних наук, професор, відмінник народної освіти УРСР.Сурков В.О. народився в селі Богатищі Іванівської області. У 1940 році закінчив відділення природознавства Ярославського вчительського інституту.З 1940 до 1946 року перебував на військовій службі мотористом морської авіації Тихоокеанського флоту. Сурков Василь Олександрович нагороджений орденом “Вітчизняної війни” І ступеня, медаллю “За перемогу над Японією”.
Тартаковський Д.В. (1910 – ?)	Тартаковський Дмитро у 1935 році закінчив Одеський університет, фізико-математичний факультет. Працював у ХДПІ викладачем фізики.Загинув на війні.
Устименко Анатолій Лукич	Устименко Анатолій Лукич – директор ХДПІ (червень 1940 - 1941), доцент кафедри математичного аналізу.У роки війни Устименко А.Л. був політ. командиром у військах 3-го Українського фронту, який навесні 1944 року звільнив м. Одеса від нацистських загарбників.Загинув під Одесою.
Чижиченко Ніна Миколаївна (20.03.1921 - 24.04. 2008)	Старша викладачка політекономії, почесна викладачка ХДУ. Чижиченко Н.М. народилася в селі Андріївка Широківського району Дніпропетровської області в сім'ї вчителів.У 1931 році разом з батьками переїхала до Голої Пристані Херсонської області, де закінчила середню школу і вступила до Українського комуністичного інституту журналістики (Харків), але війна перервала навчання. Ніна Миколаївна пішла на фронт у 1942 році, будучи студенткою другого курсу.Вона потрапила до телеграфно-телефонного батальйону, опанувала професію зв’язківця. Розпочалося її фронтове життя у Калмицьких степах, брала участь у Сталінградській битві. Їй пощастило визволяти рідну Україну, рідне місто Херсон. До 1945 року вона воювала у шостому окремому Червонопрапорному, ордена Олександра Невського Берлінському полку зв'язку.Сержант Чижиченко Ніна Миколаївна пройшла дорогами війни у військах зв'язку від Сталінграда до Берліна. На будівлі рейхстагу є і її підпис. Після 9 травня воювала в Чехословаччині, звільняла Прагу.За бойові заслуги Ніна Миколаївна була нагороджена орденами “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, медалями “За взяття Кенігсберга”, “За взяття Берліна”, “За бойові заслуги”, значком “Відмінник-зв’язківець”.
Шкуратовський Іван Васильович (09.10.1909 - ?)	Викладач курсу марксистсько-ленінської філософії кафедри філософії та політекономії, офіцер запасу, підполковник. Шкуратовський І.В. народився в селі Григорівка Новоодеського району Миколаївської області.У 1936 році він закінчив Вищу комуністичну сільсько-господарську школу у місті Одеса та здобув кваліфікацію партійний працівник. До війни Шкуратовський І.В. працював секретарем райкому ЛКСМУ, завідувачем культполітмасового відділу обласної промради, штатним пропагандистом Центрального райкому КП(б)У міста Миколаєва.У 1940 році він закінчив військово - політичні курси при військовій раді Балтійського флоту. З 1941 по 1943 рр. Іван Васильович був заступником начальника 215-ої артилерійської батареї першого гвардійського артполку у місті Севастополь.З 1942 по 1944 рр. – пропагандист та викладач школи зв’язку навчального загону Чорноморського флоту.З 1944 по 1945 рр. – пропагандист політвідділу 141 бригади ППО Чорноморського флоту. Шкуратовський Іван Васильович нагороджений орденами “Червоного прапора”, “Вітчизняної війни” ІІ ступеня, “Червоної зірки” та медалями “За бойові заслуги”, “За оборону Севастополя”, “За оборону Кавказу”, “За перемогу над Німеччиною” та ін.
Шорохов Михайло Васильович (23.05.1911 - 2007)	Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри марксизму - ленінізму, відмінник народної освіти УРСР.Шорохов М.В. народився у селі Биківщина Гдовського району Псковської області у багатодітній сім'ї селянина. У 1923 році сім'я переїхала до Дніпропетровської області.У 1933 році він закінчив аграрно - економічний технікум у місті Нікополь.У 1939 році – історичний факультет Одеського державного університету та був направлений на роботу в школу міста Могилів - Подільський Вінницької області.На початку Другої світової війни Шорохов М.В. закінчив курси удосконалення командного складу артилерії, воював на Південно - Західному, Карельському, 3- ому Білоруському фронтах, був заступником командира 536 винищувального полку.Нагороджений орденом “Червоної Зірки”, медалями “За перемогу над Німеччиною”, “За перемогу над Японією”, “За оборону радянського Заполяр'я”, “За бойові заслуги”, “За взяття Кенігсберга” та ін.

Херсонський державний унiверситет

Новий Модуль Документ

Воювали на фронтах Другої світової війни