|
Франц Кафка — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст., більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі.
Творча спадщина письменника включає в себе три незакінчених романи, кілька збірок новел і притч, афоризми, листи і щоденники. За життя опублікував лише кілька збірок і оповідань, які не притягали особливої уваги до його творчості. Основна слава прийшла посмертно, коли всупереч заповіту, його душоприказник не став знищувати рукописи, а опублікував їх.
Народився в Празі 3 липня 1883 року в єврейській родині. Батько був комерсантом із середнім достатком. Навчався в початковій школі, після закінчив гімназії в 1901 році. Потім він вступив до Карлового університету в Празі, після чого став доктором права.
У 1906 році отримав ступінь доктора юридичних наук, почав кар’єру в страховій фірмі. Взагалі завжди дуже роздратовано ставився до своєї роботи і не вважав її чимось важливим. Більшу частину зусиль докладав до літературної діяльності. Перебував на дрібних посадах до самого відходу на пенсію.
3 червня 1924 помер в санаторії поблизу Відня.
У житті Кафки було багато проблем, як зовнішніх, так і внутрішніх. Він був дуже хворий величезною кількістю захворювань. Були складні стосунки з батьком. Так і не вдалося створити сім’ю, не дивлячись на те, що жінки в житті і були. Все це відбилося в світогляді письменника, і в його складних, абсурдних і часом страшенно-прекрасних, шокуючих творах. В яких філософія втрачається в абсурді, а реальність занадто тісно переплетена з вимислом.
|