Kherson State University

Updated: 11/29/2024

«Українська письменниця, історик Раїса Петрівна Іванченко»

Іванченко Раїса Петрівна (30 листопада 1934 року, містечко Гуляйполе) – українська письменниця (прозаїк, поетеса), публіцист та історик. Кандидат історичних наук, професор, відмінник освіти України, Член Національної спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України та Лауреат Шевченківської премії за тетралогію про Київську Русь.

Народилася Ганна Іванченко 30 листопада 1934 року в родині учителя Петра Силовича Картеля та медсестри Ганни Іванченко. Дитинство і юність Раїси Іванченко минули в Гуляйполі, де вона успішно навчалася. Згодом перед нею постав вибір життєвого шляху, й вона рішила продовжити батькову стезю (який був викладачем української мови та літератури) тільки з корективою – поступивши до історичного факультету Київського університету.

А 1957 року Раїса Іванченко закінчила історичний факультет Київського університету. Спробувала себе на журналістській ниві: у червні - жовтні 1957 року – завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957-1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо. А вже 1967 року вона закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».

За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва (адже з 1966 року їй нав`язали членство в КПРС).

Відчувши в собі науково-педагогічні схильності, Раїса Іванченко полишає журналістські спроби й повністю присвячує себе педагогіці (викладання історії) та творчій стезі (літературі). Уже від 1967 року вона викладала в Київському університеті: у 1967-1987 роках – асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987-1993 роках – доцент кафедри історії народів Росії. І з 1994 року – доцент, потім ще й професор кафедри теорії та історії культури України – Київського інституту культури (нині – Київський національний університет культури і мистецтв). Від 1996 року Раїса Петрівна професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.

З часів здобуття Незалежності України – Раїса Іванченко полинула у вир громадсько-суспільних процесів. Так з 1994-1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Від 1998 року головує в благодійному братстві святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

За свою невтомну та плідну працю на творчій ниві Раїса Іванченко отримувала державні нагороди та відзнаки: * 1996 – Шевченківська премія за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».

• 2004 – орден «За заслуги» III ступеня.
• 2004 – орден святої Великомучениці Варвари.
• 2007 – орден «За заслуги» II ступеня.
• Медалі «За трудову доблесть», «Ветеран праці» (1986).

Впродовж всього свого життя Раїсу Петрівну супроводжувала підтримка однодумців та близьких людей. Найбільший прихисток вона мала в колі своєї сім`ї:

*Батька – Петра Силовича Картеля (1904-1990) – учителя української мови та літератури.

*Мати – Ганни Михайлівни Іванченко (1912) – медсестри.

*Чоловіка – Георгія Тихоновича Іванова (1929-1988) – кандидата філософських наук, доцента Київського педагогічного інституту.

*Дочки – Людмили Георгіївна (1960) – кандидатки історичних наук, доцента Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.

До 90-річчя від дня народження української письменниці, історика, публіциста Наукова бібліотека ХДУ підготувала до Вашої уваги інформацію з відкритих джерел про життя і діяльність цієї видатної людини.

1. Бойцун І. Жінка-деміург у маргінальному суспільстві в оповіданні "Березень – місяць перемін" Раїси Іванченко. Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. 2015. Вип. 2. С. 7-10 URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178507
2. Бровко В. Раїса Іванченко, історик, громадська діячка: Україна не помре, доки люди співатимуть Гімн Україні: інтерв’ю. URL: https://rozmova.wordpress.com/2019/02/14/raisa-ivanchenko/
3. Гайдученко, Г. М. Епітети як засіб реалізації експресивності в українських історичних романах. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. "Лінгвістика" : зб. наук. праць. Випуск 14. Херсон : ХДУ, 2011. С. 29-31. URL: http://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/6030
4. Гайдученко, Г. М. Структурно-семантична характеристика топонімів- історизмів в українських історичних романах другої половини хх століття URL: http://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/925
5. Журавльова, С. "Взаємодія народнопісенної і давньоукраїнської літературної традиції в історичній повісті «Розлилися круті бережечки…» Раїси Іванченко. Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Донецьк: ДНУ,2015. С. 81-84. URL: https://www.academia.edu/34903615/Взаємодія_народнопісенної_і_давньоукраїнської_літературної_традицій_в_історичній_повісті_Розлилися_круті_бережечки_Раїси_Іванченко
6. Забудько К. Два "серця" історичного роману Раїси Іванченко "золоті стремена".Вітчизна. 2005. №3-4. URL: http://vitchyzna.ukrlife.org/3_4_05two.htm
7. Забудько, К., Назімова К. Топос моря в історичній романістиці Раїси Іванченко. 2-га Міжнародна наукова конференція «Одеса і Причорномор’я як літературно-культурний простір. Ідеї – контексти – інтерпретації», Одеса, 15-16 вересня 2016 р URL: http://hdl.handle.net/11320/10537
8. Іванченко Р. П. Історична художня література: умови та стратегія  Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. – 2015. – № 1. – С. 99-109. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_fi_2015_1_14.
9. Іванченко Р. П. Суспільно-політичні особливості творення української історичної прози. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. № 3. С. 90-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_fi_2012_3_16.
10. Іванченко Раїса Петрівна Життєпис УкрЛіб https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1516
11. Кедич Т.В. Фразеологія мови історичного роману Раїси Іванченко "Гнів Перуна". Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія "Філологічна". 2017. Вип. 64. С. 151-154 URL: https://journals.oa.edu.ua/Philology/article/view/1785
12. Мізінкіна О. О. Магічна обрядовість як вияв сакрального в історичній романістиці Раїси Іванченко. Питання літературознавства. 2011. Вип. 82. С. 247-254. URL: Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2011_82_34.
13. Ніколаєнко В. М. Образ виразника духовного та інтелектуального потенціалу епохи в тетралогії Р. Іванченко про Давню Русь. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. № 4. С. 138-143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vznu_fi_2012_4_33.
14. Ніколаєнко В. М. Художня стратегія творення образу жінки-володарки в романі Р. Іванченко «Отрута для княгині» Література й історія : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (08–11 жовтня 2020 р.): у 2-х ч. Ч. 2. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2020. С. 51-56. URL: https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/17254
15. Огар А. Вербалізація концепту слово (на матеріалі роману Раїси Іванченко "Отрута для княгині"). Проблеми гуманітарних наук. Серія : Філологія. 2015. Вип. 36. С. 78-87. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgn_fl_2015_36_9
16. Пилипенко І.А. Щасливий дар Раїси Іванченко: (До 70-річчя від дня народж. письменниці): Листок-сигнал. Донецьк: Схід. видав. дім, 2004. URL: https://library.donetsk.ua/ebd/texts/ivanchenko.pdf
17. Циган І. Раїса Іванченко: «Українці здавна вміли успішно боротися за свою державу»: інтерв’ю. URL: https://protruskavets.org.ua/rajisa-ivanchenko-ukrajintsi-zdavna-vmily-uspishno-borotysya-za-svoyu-derzhavu/