Херсонський державний унiверситет

Оновлено: 20.10.2024

Сергій Васильківський – відомий український художник. Свою майстерність художник повністю віддає Україні: він пише пейзажі Подніпров’я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам’ятники, жанрові картини, історичні полотна. За надзвичайно яскраву колоритність, Васильківського вважають найбільш «сонячним художником» свого часу.

Сергій Іванович Васильківський народився 19 жовтня 1854 року у місті Ізюм Харківської губернії в сім’ї дрібного чиновника-писаря. Під впливом батька, який був віртуозом-креслярем і писарем, Васильківський захопився малюванням. Свої перші мистецькі навички він отримав у Харківській гімназії від учня К. Брюллова Дмитра Безперчого.

Після 5 років навчання в гімназії, на вимогу батька, він вступив до Харківського ветеринарного училища, але у 1873 році залишив навчання через неплатоспроможність і влаштувався працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському казначействі.

У 1876 році Васильківський вступив до Петербурзької академії мистецтв, у пейзажний клас професора М. Клодта. Ще на початку свого творчого шляху художник звертався до зображення природи, історії та побуту України. У 1879 році за етюд з натури він отримав першу академічну нагороду — малу срібну медаль, а в 1881 році другу малу срібну медаль. Першими значними роботами, створеними ним ще за часів навчання в академії, були «Підніжжя Козачої гори. Коробів хутір. Харківщина», «Ранок. Отара в степу». З 1883 року, виконавши навчальну програму, Сергій Іванович часто подорожує Україною та створює низку відомих пейзажів — «Весна на Україні», «Влітку», «Кам’яна балка. Ізюмщина», «На околиці», що дало змогу взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці.

У 1885 році за картину «На Дінці» (не збереглась) Сергій Васильківській отримав золоту медаль, звання класного художника першого ступеня і право на подорож по Європі впродовж чотирьох років за кошти академії для удосконалення майстерності. За кордоном він жив у Франції, подорожував по Англії, Іспанії, Італії, Південній Африці, Німеччині. (Пише картини: «Козачий пікет», «Взимку у селі Опішня», «Біля корчми», «Ловлять снігурів».

Після перебування за кордоном у 1888 році Васильківський повернувся до Харкова, де почав активно творити. Художник багато подорожує пішки Харківщиною, Полтавщиною, Запоріжжям. Крім пейзажу, він цікавився і історичним жанром, зокрема темою козаччини, темою захисту Батьківщини. В цей період було створено картини «Бій запоріжців з татарами», «Козак у степу. Тривожні знаки», «Похід козаків». Однією з найвідоміших картин Сергія Васильківського є «Козача левада» (1893) — твір широкого монументального плану. 1896 року вона експонувалася на всеросійській художньо-промисловій виставці в Нижньому Новгороді і здобула високу оцінку.

У 1900 році у Харкові відбулася перша персональна виставка художника, на якій було представлено 120 творів. З 1901 по 1908 роки він працює над монументальним панно («Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Козак Голота», «Чумацький Ромоданівський шлях») для інтер’єра Полтавського губернського земства.

Твори Васильківського, сповнені південного українського сонця, побували на виставках у Петербурзі, Паризькому салоні. Про них дуже схвально відгукувався П. Третьяков. За картини, створені під час пенсіонерського відрядження, – «У Піренеях», «Вигляд на Безансон», «Ранок у Безансоні», «Зима в Іспанії», «Булонський ліс взимку» – Рада Петербурзької Академії мистецтв мала присудити йому звання академіка, але не наважилася.

9 жовтня 1917 року у Харкові, не приходячи до свідомості після інсульту, помер 62-річний Сергій Васильківський.

Мріючи про створення в Харкові великого національного музею, Васильківський заповів Музею Слобідської України 1340 своїх творів і велику суму грошей. Зібрання його творів у Харківському художньому музеї є найбільшою колекцією картин художника в Україні. Його доробок налічує понад три тисячі творів, більшість з яких втрачено під час другої світової війни, але й те, що залишилося, вражає нащадків художньою довершеністю.

Про найбільшого художника України говорять: “Васильківський у живописі – це Шевченко в літературі”.

До 170-річчя від дня народження Сергія Івановича Васильківського, відомого українського художника, Наукова бібліотека пропонує матеріали про життя і творчість Сергія Васильківського з відкритих джерел. 

1. Борис Т. П. Станковий живопис українського художника С. Васильківського як відображення національної культури. Сучасна наука : теорія і практика : Матеріали Х Міжнародної науково- практичної конференції (м. Київ, 25–26 листопада 2016 р.). Київ : ГО «Інститут інноваційної освіти», 2016. С. 31–33. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/12344
2. Вороний М. Сергій Васильківський : артист-маляр. Літературно-науковий вістник. – 1903. Т. 22, кн. 4. С. 19 – 25 URL: http://hrushevsky.history.org.ua/item/0014059
3. Кривенко Н. Костюм у контексті творів Сергія Васильківського. Мистецька освіта в інформаційному суспільстві: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (20–21 травня 2021 р.). Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2021. С. 72-75. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/24430
4. Ніколаєв, О. Сергій Васильківський : життя й творчість. Харків: Пролетарий, 1927. 25 c. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000014008
5. Рутковський, М. Сергій Васильківський (1854-1917). Прага: Видавництво української молоді, 1927. 14 c. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000012786
6. Сергій Васильківський : [комплект листівок]. Київ: Мистецтво, 1984. 11 лист. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000014603
7. Соколюк Л. Костюм козацької доби в малюнках Сергія Васильківського (особливості відтворення української ідентичності). Актуальні проблеми сучасного дизайну : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (23 квітня 2020 р., м. Київ) : В 2-х т. Т. 1. Київ : КНУТД, 2020. С. 83-89. URL: https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/16002
8. Ярошинская Л. Сергій Васильківський URL: https://www.youtube.com/watch?v=zueeKHL8iJ4