Оновлено: 07.12.2025
Райнер Марія Рільке (нім. Rainer Maria Rilke) – один із найвизначніших поетів ХХ століття, представник модернізму, символізму та експресіонізму. Його поезія відзначається глибиною філософського змісту, музикальністю мови й напруженим духовним пошуком. Рільке прагнув осмислити місце людини у світі, природу творчості, зв’язок життя і смерті, становлення людського «я» та роль внутрішнього досвіду.
Народився поет 4 грудня 1875 року в Празі, тоді – частині Австро-Угорської імперії. Походив із родини дрібного службовця; ранні стосунки в родині були складними: мати мріяла про доньку і довго одягала хлопчика як дівчинку, що вплинуло на його психологічну вразливість. У дитинстві Рільке зазнав емоційної непевності й ізоляції, які згодом перетворилися на витончену чутливість у його творчості.
У юності він навчався у військовій школі за наполяганням батьків, але це середовище було для нього неприйнятним. Після звільнення з кадетського корпусу Рільке здобував освіту в Празі, Мюнхені та Берліні, де вивчав історію мистецтва, літературу й філософію. Саме тоді почали формуватися його ранні літературні інтереси й зв’язки з колом модерністських митців.
Перші збірки Рільке – «Життя і пісні» (1894) та «Подвійне життя» (1896) – ще мають романтичний характер. Проте поступово поет відходить від мелодраматичності ранньої лірики і вступає у свій перший великий творчий період.
Великий вплив на нього справила Лу Андреас-Саломе – письменниця, психолог і учасниця інтелектуальних кіл в Європі. Вона не лише стала його коханою, а й сприяла духовному дозріванню Рільке, привчила його до систематичної праці та дала важливі поради щодо інтенсивної внутрішньої дисципліни. В цей період з’являється збірка «Книга годин» (Das Stunden-Buch, 1905), яка стала першим справді значним твором поета. У ній ліричний герой у формі молитви розмовляє з Богом – не строгим богословським, а живим, внутрішнім, духовним началом.
Рільке багато подорожував: Італія, Росія, Франція, Іспанія, Північна Африка. Кожна поїздка залишила слід у його творчій еволюції.
Україна кінця XIX століття постала перед Рільке як «відкритий степовий світ», глибоко духовний, природний, вільний від європейської урбаністичної втоми. Це кардинально вплинуло на формування його «внутрішньої поетики», філософських мотивів і образної системи.
Київські монастирі, ікони, стародавні храми навчили поета іншої духовності – тихої, некатолицької, неєвропейської. Він писав про українські церкви як про місця: «де дім і вічність перебувають поруч», «де навіть тиша – це молитва». У «Книзі годин» з’являється саме така інтонація – спокійна, глибока, внутрішня.
Після відвідування могили Шевченка, на Канівських горах, Рільке писав про відчуття величезної духовної сили українського народу, тісний зв’язок поета й землі, роль митця як пророка. Ці теми пізніше трансформуються в образ Орфея в «Сонетах до Орфея» – поета, що є посередником між світом людей і світом вічності.
Переїзд до Парижа 1902 року став ключовим. Там Рільке зблизився зі скульптором Огюстом Роденом, став його секретарем і учнем. Роден навчив його «бачити предмет» – уважно, дисципліновано, втілюючи форму в слові. У Парижі він створює «Книгу картин» (Das Buch der Bilder) та «Нові поезії» (Neue Gedichte), де поет досягає майстерності у створенні так званих «речових віршів» – Dinggedichte, в яких предмети стають провідниками духовного смислу.
Найвищими вершинами творчості Рільке вважають два цикли, створені у 1922 році, які часто називають «риторичним дивом» поета. Це «Дуїнські елегії» та «Сонети до Орфея»
Перші рядки «Дуїнських елегій» були написані під час перебування в замку Дуїно біля Трієста у 1912 році. Але цикл був завершений лише після десятирічної творчої кризи – у 1922-му. Елегії – це філософські роздуми про природу людського існування, трагізм свідомості, відсутність стабільних цінностей у сучасному світі. Центральним є образ ангела – символу абсолютної реальності, яку людина не здатна осягнути до кінця.
За лічені тижні того самого 1922 року Рільке створив 55 сонетів, натхненних смертю юної балерини Вери Оукама-Кнупфер. У центрі циклу – міфічний Орфей, символ поета, мистецтва й творчої сили, що здатна долати межі буття. Сонети сповнені музичності, енергії та світлої містичності.
Ці два цикли стали кульмінацією творчості Рільке і забезпечили йому місце серед найвидатніших поетів світу.
Після завершення циклів 1922 року Рільке оселився у замку Мюзо в Швейцарії. Його здоров’я поступово погіршувалося: поет хворів на лейкемію, хоча діагноз тоді був не зовсім зрозумілий навіть лікарям. Попри недугу, він продовжував працювати, писати листи, перекладати і підтримувати широкі літературні контакти.
Рільке помер 29 грудня 1926 року в санаторії Валь-Мон поблизу Монтре. Його могила в Рароне (Швейцарія) стала місцем паломництва шанувальників його поезії.
Рільке залишив глибокий слід у світовій літературі. Його поезія стала мостом між символізмом і модерністською філософською лірикою ХХ століття. Він створив унікальну художню мову, в якій зливаються інтуїтивне пізнання, містичний досвід і точність образу.
Його тексти перекладені десятками мов, вони надихають письменників, філософів, митців і досі залишаються одним із найтонших втілень духовної поезії, де слово перетворюється на форму прозріння.
Рекомендований список літератури:
- Райнер Марія Рільке Повні тексти творів https://www.ukrlib.com.ua/world/author.php?id=10
- Рільке Р. М. Поезії /пер. з нім. М. Бажана; вступ. ст. і прим. Д. С. Наливайка. Київ: Дніпро, 1974. 279 с. https://chtyvo.org.ua/authors/Rilke_Rainer_Mariia/Poezii/
- Безугла, Л. Ономатопоетизми як іконічні символи в ліриці РМ Рільке. Вісник ХНУ імені ВН Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, 2024. Вип. 100. С. 18-28. https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/download/25012/22404
- Василишин І.П. Екзистенційні образи та наративи в поезії Рільке (досвід перекладу Богдана Кравціва) Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». 2022. № 2 (24). С. 63-81 https://phil.duan.edu.ua/images/PDF/2022/2/6.pdf
- Волинець, І. М. Українські компоненти у творчості австрійського письменника Райнера Марія Рільке. Київщина: історія рідного краю: матеріали Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції «Четверті краєзнавчі читання імені Лаврентія Похилевича» / упоряд.: В. С. Перерва, О. Д. Рокицька. Біла Церква: КНЗ КОР «КОІПОПК», 2023. https://eir.kristti.com.ua/handle/eirkristti/371
- Іванишин П. Поет і буття: специфіка онтологічного дискурсу Р.-М.Рільке. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова. 19 Бер 2019. https://dontsov-nic.com.ua/poet-i-buttia-spetsyfika-ontolohichnoho-dyskursu-r-m-ril-ke/
- Кравченко Л. Філософська амбіваленція дев’ятої «Дуїнської елегії» Р.М.Рільке Studia methodologica. 2015. No. 40. С. 195-201 https://journals.tnpu.ternopil.ua/index.php/sm/article/view/1684
- Кравченко, Л. С. Драматургія РМ Рільке. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2025. Том 36 (75) № 2, Т.2. С. 120-124 https://www.philol.vernadskyjournals.in.ua/journals/2025/2_2025/part_2/20.pdf
- Ніколенко О. М., Бардакова Ю. В. Філософське осмислення Р. М. Рільке сенсу буття і призначення мистецтва («Нові поезії», «Сонети до Орфея»). Міжнародний культурний портал Експеримент. 22.04.2023. https://md-eksperiment.org/post/20230422-filosofske-
- osmislennya-r-m-rilke-sensu-buttya
- Пеленський Є.-Ю. Райнер Марія Рільке й Україна Мінден: БИСТРИЦЯ, 1948 62 с. https://diasporiana.org.ua/literaturoznavstvo/967-pelenskiy-ye-yu-rayner-mariya-rilke-y-ukrayina/
- Семенець О.С. «Орфізм» як ядро художньої філософії Р.М. Рільке. Матеріали студентської наукової конференції філологічного факультету «Спочатку було слово» 18 квітня 2006 р., м. Харків. Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2006. С. 50–52. https://ekhnuir.karazin.ua/handle/123456789/6194