Kherson State University

Updated: 2/19/2025

«…не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь»

Улас Самчук, "Нарід чи чернь?", 1941 р. 

Улас Олексійович Самчук – український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні. Народився один з найвизначніших українських письменників XX століття, Улас Самчук, 20 лютого 1905 р. у селі Дермань на Рівненщині в заможній селянській родині Олексія Антоновича й Настасії Улянівни Самчуків. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. У 80-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.

Історією та літературою Улас Самчук захопився з дитинства, тим більше що саме місце народження до цього спонукало – Дерманський монастир, настоятелем якого був свого часу відомий полеміст Мелетій Смотрицький, здавна був своєрідним інтелектуальним центром. Саме тут, в чотири класовій вище початковій школі, що діяла при Дерманській Святофеодорівській учительській семінарії, розпочав 12-річний Улас навчання. Пізніше була Кременецька українська мішана приватна гімназія імені Івана Стешенка. Перед закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова), однак він дезертував з війська і втік до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина – розвозив по копальнях і гутах залізо. Як вільний слухач відвідував лекції у Бреславському університеті, вивчав німецьку мову.

Перше оповідання Уласа Самчука «На старих стежках» з’явилося у 1926 році в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, а з 1929 року почав постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою». У 1933-му народжується художньо-психологічна повість «Марія» - перший художній твір про злочин Голодомору (побачив світ у 1934 році у Львові).

У 1929 році Улас Самчук переїжджає до Праги, яка на той час була одним із центрів українського наукового та культурно-мистецького життя в еміграції, вступає до Українського вільного університету, входить до Студентської академічної громади. Утім, жодного вищого навчального закладу закінчити йому так і не вдалося, тому більшість наук довелося опановувати самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.

У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ – Секція митців, письменників і журналістів, головою якої став Улас Самчук.

Був учасником буремних подій в Карпатській Україні у березні 1939 року, на певний час навіть потрапив до в’язниці.

У 1941 році в складі однієї з похідних груп ОУН (мельниківців), у якій були також Олена Теліга, Олег Ольжич, Іван Рогач, Олег Штуль, перебрався через український кордон. Повернувся до Рівного, де очолив випуск газети «Волинь», яка скоро стала загальноукраїнською. Письменник вважав, що в ті складні часи український народ не повинен бути «безсловесним» і має творити власне інформаційне поле. В газеті друкувалися статті й вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича й Олени Теліги. Також Улас Самчук зорганізував у Рівному видання дитячого часопису «Орленя».

Після війни Улас Самчук емігрував і деякий час жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР (Мистецький український рух). Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Організації українських письменників «Слово», Cвiтoвoгo кoнгpecу укpaїнцiв.

Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.

Ім’я Уласа Самчука ще прижиттєво було відоме у країнах Європи та в Америки і, як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зсох у «волинській тихій стороні», в абсолютно безпросвітних обставинах».

У жовтні 1993 в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області відкрито перший літературно-меморіальний музей письменника Уласа Самчука.

У 2003 році Кременецькому ліцею було присвоєно ім’я Уласа Самчука, а у 2005 р. у ліцеї відкрито літературний музей письменника.

Наукова бібліотека пропонує Вам ознайомитися з добутками про життя і творчість Уласа Самчука з відкритих джерел. 

1. Самчук Улас Олексійович. Життя та творчість. [Електронний ресурс] // Ukrainian Library (українська бібліотека) URL: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1667
2. Bondarenko, Y. Роман-хроніка Уласа Самчука “Марія”: Україна між космосом та історією. Слово і Час. 2019. №6. С. 25-33. URL: https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/788
3. Rusnak, I. Поетика інтелектуальної драми Уласа Самчука. Слово і Час. 2019. №6. С. 43-50. URL: https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/878
4. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук – літописець. Доп. ювіл. наук. т-ва для відзначення ст. НТШ. Нью-Йорк [та ін.], 1976. Т. 187. С. 55–64 URL: https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0007006
5. Данилевич М. Український образ світу у трилогії У. Самчука "Волинь". Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. 2000. Вип. 6. С. 45-50 URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/32457
6. Каленюк С. Народнорозмовна основа лексики творів Уласа Самчука. Науковий вісник Херсонського державного університету". Сер. : Лінгвістика. 2014. Вип. 21. С. 117-120. URL: Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_2014_21_31.
7. Комінярська І. Художня трансформація історичної пам’яті – основа національної ідентичності героя в прозі Уласа Самчука. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. 2013. № 13. С. 56-59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvvnufll_2013_13_15.
8. Павлюк І. Улас Самчук і преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1937-2000 років. Слово і Час. 2005. № 7. С. 61-65. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/171816
9. Приймас Н. В. Філософсько-педагогічна концепція Уласа Самчука і сучасність. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. 2010. № 1. С. 99-104. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2010_1_20.
10. Приймас, Н. В. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди Уласа Самчука (1905-1987рр.). : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 - заг. педагогіка та історія педагогіки. Тернопіль, 2008. 20 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0408U004999
11. Радчик Р. В. Улас Самчук як редактор газети "Волинь" [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека Інституту журналістики. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1092