Оновлено: 31.03.2025
З 17.02 по 06.03 2025 року відбулися "Перекладацькі читання (поезія)" серед здобувачів 4го та 2го курсів спеціальності 035 Філологія (переклад включно, перша - англійська)
У читаннях взяли участь здобувачі груп
08-402
Чабан Анжеліка, Тернопільська Ольга, Небогатих Ольга, Касянець Катерина, Кириченко Анастасія, Ковальська Вікторія, Хлибова Наталія
08-402 З
Савченко Єлизавета, Шаталова Євгенія
08-202
Абашина Ганна, Герасименко Ганна, Рикшина Вікторія,
Торбіна Аліна, Калашнікова Аліна,
Смірнова Аліна, Соболєва Олена,
Кривошапова Софія, Савчук Юлія,
Прит Софія, Шротрія Євгеній,
Жемба Валерія, Канюк Юлія
До Вашої уваги публікуємо кращі варіанти перекладу вірша Вільяма Гейлі " Нескорений"
Invictus
by William Ernest Henley
Out of the night that covers me,
Black as the pit from pole to pole,
I thank whatever gods may be
For my unconquerable soul.
In the fell clutch of circumstance
I have not winced nor cried aloud.
Under the bludgeonings of chance
My head is bloody, but unbowed.
Beyond this place of wrath and tears
Looms but the Horror of the shade,
And yet the menace of the years
Finds and shall find me unafraid.
It matters not how strait the gate,
How charged with punishments the scroll,
I am the master of my fate,
I am the captain of my soul.
Нескорений
З пітьми, що світ мій обійма,
Чорнішої за прірву цю нема,
Я дякую усім богам і не дарма
За душу, що нескорена завжди була.
Що у важких тисках обставин долі
Я не кричав і навіть не здригнувсь.
І під жорстоким натиском волі
Покривавлений, але не схилюсь.
За місцем цим, що з гніву і сліз
Лиш тінь жахіття мене жде,
І все ж роки повні загроз
Що ще не раз мене знайде.
Не має значення, що брами тут тісні,
Й наскільки покараннями наповнений сувій,
Бо саме Я - володар долі,
Я - капітан душі своїй.
(Хлибова Наталія, 08-402)
Нескорений
З пітьми нічної, що вкрива,
Мов темнота глухих глибин,
Я дякую усім богам
За стійкість духу і душі.
У лабетах скрутних часів
Я не журивсь і не тремтів.
Від перешкод всіх голосів
Я мужньо йшов, я не схиливсь.
За межами страждань і сліз,
Де страх нас сковує, п’янить,
Років загрози гучний слід
Мене знайти, зловить спішить.
Байдуже, якщо тісна брама,
На кару, що гнітить життя.
Лиш я творець своєї драми.
І капітан свого буття.
(Касянець Катерина, 08-402)
НЕСКОРЕНИЙ
Із ночі темряви густої,
Що вкрила світ, мов рій той чорний,
Я дякую, що там є Богом
За дух мій вільний та нескорний.
У лещатах тих обставин
Я не скрививсь, сліз не вронив,
Під буревій ударів долі
Голови я не схилив.
В кінці лиш бачу жаху тіні,
Та я стою прямий, нескорний,
Ні страх, ні вітер, ані роки
Мене зламати не спроможні.
Нехай мій шлях тернистий, темний,
Хай доля присуд в нім велить,
Я – сам коваль свого натхнення,
Я – капітан душі своїй.
(Тарнопольська Ольга 08-402)
Invictus — непоборний
Блукаю в мороці Землею,
Смолисто-чорнім, наче ніч,
А все ж завдячую душею
Богам, за непоборну міч.
В цупких обіймах злої долі
Я не тремтів і не квилив,
Від побиттів і мук недолі
Чоло криваве не схилив.
За край, де злоб і сліз без ліку,
Ляк насуває свою тінь.
Мені ж такі погрози віку
Повік не створять потрясінь.
Не важить, чи вузькі ворота,
Чи безліч кар несе сувій,
Я свого фатуму володар,
Я капітан в душі своїй.
(Чабан Анжеліка 08-402)
Нескорений
Мене вгортає до кінця,
Немов в обійми до безодні,
Та маю дух затятий я
Завдячую шляхам Господнім.
У цих тенетах всіх нещасть
Я не заплачу й не скривлюся.
І якщо доля щось додасть
Поранить та я не схилюся.
У світі керуючим гнівом й журбою
Де тінь поєдналася з жахом,
Роки неминучі полюють за мною
Та я не підкоряюсь страху.
Хай тісні двері до життя,
Та карколомний туди рух,
Я - власних свого майбуття,
Я єдиний бороню свій дух.
(Кириченко Анастасія 08-402)
Нескорений
З темряви нічної, що усе вкрива
Чорна, наче прірва між країв
Я дякую, що доля, ти жива
За дух незламний та порив
У пазурях жорстоких змін
Я не плачу, не тремчу
Під ударами безжальних днів
Залився кровʼю та не кричу
За краєм сліз і лютої журби
Лиш жах тіней перед тобой страшний
Та навіть роки боротьби
Не вбʼють в мені вогонь міцнИй
Не поклоняюсь я чужим мечам
Мене не зломить і бурхливий океан
Та сам керую я життям
І сам душі своїй я капітан
(Небогатих Ольга 08-402)
НЕСКОРЕНИЙ
З пітьми, що світ весь огорнула,
Чорнішої за прірви дно,
Я дякую Богів за силу,
Й незламне серце, що дано.
Жорстокий вир обставин злих
Не змусив в розпачі кричати.
Під тиском випадків лихих
Я не посмів чола схиляти.
За цим порогом – тіней жах,
Як хмарою загроз сповито,
Та йти крізь роки, біль і страх
Я буду сміло, незборимо.
Хай шлях тернистий і тісний,
Хай кара вічна там чекає –
Я капітан душі своїй,
Що власну долю сам клепає.
(Савченко Є. 08-402 З)
Нездоланний
З жахливої ночі, що вкриває мене,
З безодні від краю до краю
За нездоланий дух мій, силу та міць
Богів я усіх прославляю.
Під тиском обставин, без страху і сліз
Удари я долі приймаю.
Уражений був тим вогнем силоміць,
Але я все ще тут, нездоланний.
За межами світу гніву та сліз
Жахіття невдовзі розтане,
Й загроза велика цих темних років
Зустріне мою міць незрівнянну.
Хоч дорога тяжка, і ворота тісні,
Й сувій поцяткований страхами –
Я капітан своєї долі й душі,
Володар я їм і хазяїн.
(Соболєва О. 08-202)
Незламний
З пітьми, що світ мій огорта,
І прірви чорної до ніг,
Я дякую усім богам
За дух, що встояти зумів.
Нехай життя стискає в жмень,
Я сліз не лив, не рвався вниз.
Хоч доля б'є мене щодень,
Та голову я не схилив.
За болем, слізьми кованим,
Майбутнє постає, мов тінь,
Та роки, гнівом повнені,
Не лякають більше в нім.
Хай пітьма кличе у свій світ
І суд страшний гряде, як гнів,
Я — долі володар, мій путь
Визначаю лиш я один.
(Калашнікова А. 08-202)
НЕСКОРЕНИЙ
Ніч нескінченна огорнула мене,
Чорні хмари лякають.
Боже, я знаю, що все це мине,
Нескорений дух мій вони не зламають.
Усупереч тяжкої долі,
Я не здригнувся і не застогнав.
Не відчуваючи страшної болі,
Я мужньо приймаю кожний удар.
Що ж криється за місцем гніву і біди?
Хіба від нас усе залежить?
Загроза років існує завжди
Та старість мене не бентежить.
Не лякають мене вузькі ворота раю,
Всі покарання вже не страшні.
Коритися нікому не бажаю.
Я капітан своєї душі.
(Абашина Анна 08-202)
Нескорений
В чорній, немов безодня, пітьмі,
Яка огортає мене від краю до краю
Я дякую всім небесним силам на Землі
За те, що непереможну душу маю.
Я не здригнувся в лещатах подій,
І в голос не промовив слова.
Під ударами долі, що спіткали шлях мій
Я підіймаю голову закривавлену знову.
У світі, де гнів та сльози витають
Вимальовуються лише силуети страхіть
Але мене не страшать і не лякають
Навіть роки лихоліть.
Неважливо наскільки врата вузькі
Якими покараннями переповнені сувої
Я - капітан своєї душі.
Я - творець своєї долі.
(Прит Софія 08-202)
З пітьми, що все навколо тче,
Чорнішої за прірви глиб,
Я дякую богам за те,
Що дух мій волі не згубив.
Мене стискали лещата днів,
Та я не плакав, не тремтів.
І хоча світ мене топив,
Я голову не похилив.
За цим світом, де біль і гнів,
Лише страхіття тіней жде,
Та лютість невблаганних днів
Мене не зломить і не зве.
Нехай же тереном – мій шлях,
Нехай суворий вирок жде,
Я сам кую́ своє життя,
Я сам керую кораблем!
(Шротрія Є. 02-202)
З самої ночі, що мене вкриває,
Чорнішої за темний жах
Усіх існуючих богів я величаю
За мою душу, нескорену мов хижий птах
У жорстоких лещатах обставин
Я не здригнувсь та сліз не лив
І під ударом долі й правил
Я у крові, та голови все ж не схилив
За межами цих місць, де сльози й гнів
Лише жах тіні постає
Й загроза швидкоплинності років
Ніколи мене не здолає й не знайде.
Не має значення, наскільки вузький шлях до вшестя
І покарання, що підготувала доля
Я сам володар свого щастя
І не скує мене неволя
(Канюк Ю. 08-202)