Updated: 3/31/2025
From 17.02 to 06.03.2025, "Translation Readings (Poetry)" were held among applicants for the 4th and 2nd courses of specialty 035 Philology (translation inclusive, the first - English)
Applicants for groups took part in the readings
08-402
Chaban Anzhelika, Tarnopolska Olga, Nebogatykh Olga, Kasyanets Kateryna, Kyrychenko Anastasia, Kovalska Viktoriia, Khlibova Natalia
08-402 pt form
Savchenko Yelyzaveta, Shatalova Yevheniia
08-202
Abashyna Anna, Gerasymenko Hanna, Rikshina Victoria, Torbina Alina, Kalashnikova Alina, Smirnova Alina, Soboleva Olena, Krivoshapova Sofia,
Savchuk Yulia, Pryth Sofia, Shrotria Yevhenii, Zhemba Valeria, Buzzard Yulia
Invictus
by William Ernest Henley
Out of the night that covers me,
Black as the pit from pole to pole,
I thank whatever gods may be
For my unconquerable soul.
In the fell clutch of circumstance
I have not winced nor cried aloud.
Under the bludgeonings of chance
My head is bloody, but unbowed.
Beyond this place of wrath and tears
Looms but the Horror of the shade,
And yet the menace of the years
Finds and shall find me unafraid.
It matters not how strait the gate,
How charged with punishments the scroll,
I am the master of my fate,
I am the captain of my soul.
Нескорений
З пітьми, що світ мій обійма,
Чорнішої за прірву цю нема,
Я дякую усім богам і не дарма
За душу, що нескорена завжди була.
Що у важких тисках обставин долі
Я не кричав і навіть не здригнувсь.
І під жорстоким натиском волі
Покривавлений, але не схилюсь.
За місцем цим, що з гніву і сліз
Лиш тінь жахіття мене жде,
І все ж роки повні загроз
Що ще не раз мене знайде.
Не має значення, що брами тут тісні,
Й наскільки покараннями наповнений сувій,
Бо саме Я - володар долі,
Я - капітан душі своїй.
(Khlibova Natalia, 08-402)
Нескорений
З пітьми нічної, що вкрива,
Мов темнота глухих глибин,
Я дякую усім богам
За стійкість духу і душі.
У лабетах скрутних часів
Я не журивсь і не тремтів.
Від перешкод всіх голосів
Я мужньо йшов, я не схиливсь.
За межами страждань і сліз,
Де страх нас сковує, п’янить,
Років загрози гучний слід
Мене знайти, зловить спішить.
Байдуже, якщо тісна брама,
На кару, що гнітить життя.
Лиш я творець своєї драми.
І капітан свого буття.
(Kasyanets Kateryna, 08-402)
НЕСКОРЕНИЙ
Із ночі темряви густої,
Що вкрила світ, мов рій той чорний,
Я дякую, що там є Богом
За дух мій вільний та нескорний.
У лещатах тих обставин
Я не скрививсь, сліз не вронив,
Під буревій ударів долі
Голови я не схилив.
В кінці лиш бачу жаху тіні,
Та я стою прямий, нескорний,
Ні страх, ні вітер, ані роки
Мене зламати не спроможні.
Нехай мій шлях тернистий, темний,
Хай доля присуд в нім велить,
Я – сам коваль свого натхнення,
Я – капітан душі своїй.
(Tarnopolska Olga 08-402)
Invictus — непоборний
Блукаю в мороці Землею,
Смолисто-чорнім, наче ніч,
А все ж завдячую душею
Богам, за непоборну міч.
В цупких обіймах злої долі
Я не тремтів і не квилив,
Від побиттів і мук недолі
Чоло криваве не схилив.
За край, де злоб і сліз без ліку,
Ляк насуває свою тінь.
Мені ж такі погрози віку
Повік не створять потрясінь.
Не важить, чи вузькі ворота,
Чи безліч кар несе сувій,
Я свого фатуму володар,
Я капітан в душі своїй.
(Chaban Anzhelika 08-402)
Нескорений
Мене вгортає до кінця,
Немов в обійми до безодні,
Та маю дух затятий я
Завдячую шляхам Господнім.
У цих тенетах всіх нещасть
Я не заплачу й не скривлюся.
І якщо доля щось додасть
Поранить та я не схилюся.
У світі керуючим гнівом й журбою
Де тінь поєдналася з жахом,
Роки неминучі полюють за мною
Та я не підкоряюсь страху.
Хай тісні двері до життя,
Та карколомний туди рух,
Я - власних свого майбуття,
Я єдиний бороню свій дух.
(Kyrychenko Anastasia 08-402)
Нескорений
З темряви нічної, що усе вкрива
Чорна, наче прірва між країв
Я дякую, що доля, ти жива
За дух незламний та порив
У пазурях жорстоких змін
Я не плачу, не тремчу
Під ударами безжальних днів
Залився кровʼю та не кричу
За краєм сліз і лютої журби
Лиш жах тіней перед тобой страшний
Та навіть роки боротьби
Не вбʼють в мені вогонь міцнИй
Не поклоняюсь я чужим мечам
Мене не зломить і бурхливий океан
Та сам керую я життям
І сам душі своїй я капітан
(Nebogatykh Olga 08-402)
НЕСКОРЕНИЙ
З пітьми, що світ весь огорнула,
Чорнішої за прірви дно,
Я дякую Богів за силу,
Й незламне серце, що дано.
Жорстокий вир обставин злих
Не змусив в розпачі кричати.
Під тиском випадків лихих
Я не посмів чола схиляти.
За цим порогом – тіней жах,
Як хмарою загроз сповито,
Та йти крізь роки, біль і страх
Я буду сміло, незборимо.
Хай шлях тернистий і тісний,
Хай кара вічна там чекає –
Я капітан душі своїй,
Що власну долю сам клепає.
(Savchenko Yelyzaveta 08-402 pt form)
Нездоланний
З жахливої ночі, що вкриває мене,
З безодні від краю до краю
За нездоланий дух мій, силу та міць
Богів я усіх прославляю.
Під тиском обставин, без страху і сліз
Удари я долі приймаю.
Уражений був тим вогнем силоміць,
Але я все ще тут, нездоланний.
За межами світу гніву та сліз
Жахіття невдовзі розтане,
Й загроза велика цих темних років
Зустріне мою міць незрівнянну.
Хоч дорога тяжка, і ворота тісні,
Й сувій поцяткований страхами –
Я капітан своєї долі й душі,
Володар я їм і хазяїн.
(Soboleva Olena 08-202)
Незламний
З пітьми, що світ мій огорта,
І прірви чорної до ніг,
Я дякую усім богам
За дух, що встояти зумів.
Нехай життя стискає в жмень,
Я сліз не лив, не рвався вниз.
Хоч доля б'є мене щодень,
Та голову я не схилив.
За болем, слізьми кованим,
Майбутнє постає, мов тінь,
Та роки, гнівом повнені,
Не лякають більше в нім.
Хай пітьма кличе у свій світ
І суд страшний гряде, як гнів,
Я — долі володар, мій путь
Визначаю лиш я один.
(Kalashnikova Alina 08-202)
НЕСКОРЕНИЙ
Ніч нескінченна огорнула мене,
Чорні хмари лякають.
Боже, я знаю, що все це мине,
Нескорений дух мій вони не зламають.
Усупереч тяжкої долі,
Я не здригнувся і не застогнав.
Не відчуваючи страшної болі,
Я мужньо приймаю кожний удар.
Що ж криється за місцем гніву і біди?
Хіба від нас усе залежить?
Загроза років існує завжди
Та старість мене не бентежить.
Не лякають мене вузькі ворота раю,
Всі покарання вже не страшні.
Коритися нікому не бажаю.
Я капітан своєї душі.
(Abashyna Anna 08-202)
Нескорений
В чорній, немов безодня, пітьмі,
Яка огортає мене від краю до краю
Я дякую всім небесним силам на Землі
За те, що непереможну душу маю.
Я не здригнувся в лещатах подій,
І в голос не промовив слова.
Під ударами долі, що спіткали шлях мій
Я підіймаю голову закривавлену знову.
У світі, де гнів та сльози витають
Вимальовуються лише силуети страхіть
Але мене не страшать і не лякають
Навіть роки лихоліть.
Неважливо наскільки врата вузькі
Якими покараннями переповнені сувої
Я - капітан своєї душі.
Я - творець своєї долі.
(Pryth Sofia 08-202)
З пітьми, що все навколо тче,
Чорнішої за прірви глиб,
Я дякую богам за те,
Що дух мій волі не згубив.
Мене стискали лещата днів,
Та я не плакав, не тремтів.
І хоча світ мене топив,
Я голову не похилив.
За цим світом, де біль і гнів,
Лише страхіття тіней жде,
Та лютість невблаганних днів
Мене не зломить і не зве.
Нехай же тереном – мій шлях,
Нехай суворий вирок жде,
Я сам кую́ своє життя,
Я сам керую кораблем!
(Shrotria Yevhenii 02-202)
З самої ночі, що мене вкриває,
Чорнішої за темний жах
Усіх існуючих богів я величаю
За мою душу, нескорену мов хижий птах
У жорстоких лещатах обставин
Я не здригнувсь та сліз не лив
І під ударом долі й правил
Я у крові, та голови все ж не схилив
За межами цих місць, де сльози й гнів
Лише жах тіні постає
Й загроза швидкоплинності років
Ніколи мене не здолає й не знайде.
Не має значення, наскільки вузький шлях до вшестя
І покарання, що підготувала доля
Я сам володар свого щастя
І не скує мене неволя
(Kanyuk J. 08-202)