Херсонський державний унiверситет

Ідея створення та концепція книги «Чорний лебідь» в історії Херсонського державного університету, або Хроніки релокованого вишу» належить ректору ХДУ Олександру Співаковському. Під час презентації він наголосив, що ця книга продовжує серію видань про історію нашого університету. «Чорний лебідь» – це вже третє видання і його цінність, насамперед, у тому, що воно написано ще під час тимчасового переміщення, коли ми ще яскраво пам’ятаємо всі події та відчуття. А сама філософія написання хронік є важливою з точки зору збереження історичної правди. 

«Ми мислимо абсолютно іншими концептами, маємо інші цінності ніж ті, хто нас атакував і створив нам цього «чорного лебедя». Той, хто не пам’ятає своєї історії – немає майбутнього. Адже тільки озираючись назад ми можемо зробити наше майбутнє кращим. Авторами цієї спільної історії є прості люди: викладачі, студенти, співробітники. І, звісно, наші колеги з Прикарпатського національного університету, які надали нам не лише дружнє плече підтримки, а й подарували відчуття другого дому. Ключовий момент – всі разом ми змогли створити той спротив, що не дозволив окупантам запустити освітній процес на Херсонщині. І я пишаюся тим, що херсонські освітяни дали відсіч! Херсонський державний університет дав відсіч!», – наголосив ректор Олександр Співаковський.

Захід проходив у івано-франківському офісі ХДУ і об’єднав близько 100 учасників. Серед них – керівництво нашого університету, викладачі, співробітники, студактив та ректорський корпус Прикарпатського національного університету. Частина гостей була присутня особисто, інші – дистанційно.

Перший проректор Сергій Омельчук, який модерував презентацію зазначив, що історії релокації закладів вищої освіти Маріуполя, Бердянська, Харкова, Херсона по-своєму унікальні: «З одного боку вони сповнені трагізму, а з іншого – величезної героїчності всіх учасників освітнього процесу. І сьогодні ми говоритимемо про унікальну та неповторну історію Херсонського державного університету, про життя освітянської спільноти під час повномасштабної війни: функціонування під час окупації, переміщення на Прикарпаття, роботу в режимі двох офісів, руйнування інфраструктурних об’єктів. А ще про великий патріотизм і споріднену роботу університету задля майбутнього».

Особливість цієї презентації у тому, що присутні мали можливість почути тих, хто безпосередньо був долучений до подій, описаних у книзі. Тих, хто завдяки своїй сміливості, наполегливості й відданості освітянській справі чинив спротив ворогу. Так, всі разом ми поступово одна за одною перегортали сторінки нашої історії, відтворювали в уяві й знову переживали події 2022 року.

Херсонський державний університет вже з перших годин повномасштабного вторгнення став прихистком не лише для університетської спільноти, а й херсонців. Про історію волонтерського руху в новому форматі, підтримку міжнародних партнерів, зібраність та згуртованість, що продемонстрував увесь колектив, розповіла проректорка Алла Цапів. На посаду вона, до речі, була призначена на 4 день великої війни, а це – велика сміливість і, в той же час, відповідальність.

«Хроніки – це унікальний і особливий наратив нашої стійкості, незламності та боротьби. І найголовніше – згуртованості. Одним з важливих кроків було створення волонтерського центру, це всіх нас об’єднало, не дивлячись на посади. Я щиро вдячна всій нашій команді, яка, дійсно, злагоджено працювала, адже волонтерська робота – це те, що від душі. Жоден херсонський університет не згуртував такий волонтерський центр як зробили це ми. Коли є лідер, команда, коли є спільне бажання допомагати та підтримувати це – важливо. І те, що ми були один у одного робило нас ще сильнішими. Наратив нашої незламності та нескореності був показовим й для наших партнерів, які з перших днів війни активно підтримували нас та співпрацювали. І вже в перший день переміщення на Прикарпаття ми підписали договір про співпрацю з університетом Кент з Великобританії, від них отримали дуже важливу матеріально-технічну підтримку й сьогодні активно співпрацюємо», – прокоментувала Алла Цапів.

Важливим історичним етапом для університету було переміщення на базу ПНУ. Більш детально про це історичне рішення розповів ректор Олександр Співаковський: «Це було, дійсно, непросте рішення. Для мене було важливо, аби воно було саме спільним, колективним. Тому провели конференцію, де викладачі та співробітники одноголосно підтримали і погодили переміщення до Івано-Франківська. І 20 квітня 2022 року – історичний день для нашого університету. Я дякую колегам, Юрію Бєляєву, який очолював й проводив конференцію трудового колективу, ректорові Ігорю Цепенді і представникам Прикарпатського університету, які також позитивно проголосували, відкрили для нас свої двері та серця».

На знак вдячності Олександр Співаковський вручив ректорові дружнього університету-партнеру Ігорю Цепенді та проректорам символічні подарунки – іменні годинники Херсонського державного університету.

Ігор Цепенда зазначив, що цей тиждень ХДУ на Прикарпатті є знаменним, оскільки він надав можливість не лише поспілкуватися, а й визначити нові спільні пріоритети для подальшої реалізації. Також він зазначив, що створення хронік сьогодні – дуже важливо: «Адже це неформальний виклад історії, це те, що цікавитиме освітян не лише в Україні, а й за її межами. І ті моделі, що вже сформовані в надскладних ситуаціях – евакуація, релокація, налагодження освітнього й робочого процесу – стають хрестоматійними і саме Херсонський державний університет у всіх цих напрямках, я вважаю, є взірцевим. Томущо Херсон єдиний обласний центр, що майже одразу був окупований. Це вимагало від усіх вас блискавичної реакції та дій. І це був певний момент істини для університету й кожного з вас».

Після переміщення до Івано-Франківська більша частина колективу все ще залишалася в Херсоні. І проректор Максим Вінник взяв на себе відповідальну місію: забезпечувати функціонування ХДУ під час окупації. Зокрема, освітній процес, утримання фізичної і нефізичної інфраструктури, комунікації з людьми і роботу волонтерського центру. І, на жаль, найтрагічніші сторінки історії університету припали на долю Максима Вінника, який пережив не тільки 14 червня – день повного захоплення приміщень закладу, а й полон. Під час презентації він поділився своїми спогадами про місяці в окупації і висловив щире захоплення херсонцями і всіма українцями.

«Це історія тисяч людей, які творили історію Херсонського державного університету саме в період окупації. Я під час цих місяців закохався в українців, я зрозумів, що ми велика нація. Адже побачив це на власні очі: це незнайомці, які привозять продукти для наших колег і студентів, це наші співробітники, які так самовіддано працювали і виконували свою роботу. Ми до 14 червня поступово переїхали до Івано-Франківська, зберегли студентів, викладачів, інфраструктуру, бізнес-процеси і навіть побудували нові, вже в Івано-Франківську. І коли прийшли окупанти, то вони нічого не отримали. І це одна з наших перемог і заслуга всього колективу!», – прокоментував проректор.

Більш детально про релокацію цифрових сервісів розповів в.о.проректора Олександр Лемещук, який на той час був керівником відділу цифрової інфраструктури та аспірантом: «З першого дня я разом з колегами знаходився в будівлі університету. 24/7 протягом місяця ми займалися тим, аби максимально зберегти і перенести в безпечне місце наші дані і не дати до них доступ ворогу. Адже сучасна війна – ще й цифрова. Ми змогли перенести наші дані у хмари, а після цього, дякуючи нашим колегам, розмістили на серверах Прикарпатського університету. Таким чином, забезпечили усі бізнес-процеси, такі як навчання, виплата стипендій та заробітних виплат. Дякуючи Міністерству отримали доступ до різних платформ для дистанційного навчання, а завдяки Googl та Microsoft – можливість мігрувати наші сервіси. Так, навіть час блекаутів університетська інфраструктура працювала, кожен студент міг отримати доступ до якісної освіти навіть з окупованих територій».

Відкритість і прозорість були та залишаються пріоритетними для ХДУ. Під час розпорошеності і територіальної роз’єднаності важливо було вибудовувати нові канали комунікації, підтримувати дух єднання. Керівниця пресцентру Оксана Казакова розповіла, що за ці 387 днів повномасштабного вторгнення не було жодного дня, аби університет не розповідав про те, що відбувається, значна увагу приділялася саме боротьбі з фейковим «ХГУ».

І нарешті: 11 листопада – день, коли правобережжя області і Херсон були деокуповані. Один з перших українських прапорів, які замайоріли в той день, був піднятий саме на території Херсонського державного університету. І зробила це Ганна Йокіч, яка нині координує офіс в Херсоні. Під час презентації вона поділилася спогадами про той день. А також розповіла як працює херсонський офіс сьогодні, якими напрямами роботи опікується – волонтерська допомога, ліквідація пошкоджень інфраструктури внаслідок обстрілів, евакуація документації тощо.

По завершенню презентації проректори, декани та гості заходу отримали примірники «Чорного лебедя». Також книги передали й до наукової  бібліотеки ПНУ.

Ті, кому цікаво, мають можливість прочитати електронну версію книги «Чорний лебідь» в історії Херсонського державного університету, або Хроніки релокованого вишу», що розміщена в інституційному репозитарії ХДУ. 

Наголошуємо, що літопис університету на цьому не завершується, ми обов’язково напишемо ще не одну сотню сторінок нашої історії. Віримо, що хроніки 2023 року будуть присвячені вже етапу повернення і роботи у мирному Херсоні, у рідних стінах Херсонського державного університету. А поки – зберігаємо пам'ять та дивимось за горизонт!

Пресцентр ХДУ