Херсонський державний унiверситет

Кожен студент хоча б раз замислювався про те, аби взяти участь у програмі академічної мобільності. Ольга Тарнопольська – одна з тих, хто також не одразу наважився на цей крок. Але тепер вона переконана, що цей досвід має отримати кожен. Тим більш зараз, в такий складний час, в умовах повномасштабної війни, Херсонський державний університет надає можливість своїм студентам навчатися за обміном у кращих освітніх закладах Європи.

У Херсонському державному університеті третьокурсниця Ольга Тарнопольська здобуває освіту на факультеті української й іноземної філології та журналістики за освітньою програмою Філологія германські мови та літератури (переклад включно). Два семестри дівчина навчалася за міжнародною програмою Joint-Study в Університеті Альпен-Адрія м. Клагенфурт (Республіка Австрія), з яким ХДУ співпрацює вже понад 10 років.

Офіційно її навчання за обміном вже закінчилося. Але у зв’язку з війною в Україні студентка вирішила тимчасово залишитися в Австрії, де наразі проходить освітні курси в Клагенфуртському університеті вже за іншою програмою, призначеною для саме біженців та переселенців.

Про свій перший досвід навчання за програмою академічного обміну, складність адаптації та переваги таких можливостей для студентів Ольга Тарнопольська розповіла в інтерв’ю.

– Як дізналися про програму міжнародного обміну? Оплачуєте навчання і проживання самостійно? Чи передбачена стипендія?

Коли я вступала до університету у 2021 році, то у мене взагалі в планах не було їздити навчатися за обміном. Але, як і в багатьох українців, війна змінила мої плани. Влітку, коли вже виїхала з окупації, я жила в Києві й тоді Алла Олексіївна (ред. Алла Цапів – проректорка з міжнародної, соціально-гуманітарної та науково-педагогічної роботи ХДУ) повідомила про таку можливість. Довго думала спробувати чи ні. Я тоді була не дуже впевнена у тому, що є шанси. До цього взагалі ніколи не була за кордоном, тому для мене це було просто щось нереальне. І врешті-решт вирішила спробувати, пройшла всі ці моменти та приїхала сюди.

Навчання безкоштовне для студентів Еразмус+ та Joint-Study. Також передбачений ґрант, в залежності від програми він оплачується за різною системою. У нас була щомісячна виплата. І на ці кошти ти оплачуєш житло, їжу тощо.

– Як відбувався процес адаптації до життя і навчання в Австрії?

Якщо чесно, то він досі продовжується. Але за півтора року тут я вже трохи звикла.

Мова. Це було найскладніше, тому що я німецьку почала вчити тільки на першому курсі університету. І скажу чесно: ті моменти, які ми тільки почали вчити, це не те, що буде в активному використанні. І по приїзду я проходила інтенсивний курс з німецької мови. Це також входить в програму. Для студентів за обміном такі курси коштують щось близько 30 євро, здається. Нам їх порадила взяти Євгенія Сергіївна (ред. Євгенія Ревенко – керівниця відділу міжнародних ініціатив та проєктної діяльності ХДУ). І я рада, що ми взяли ці курси, тому вони дійсно цікаві, гарні вчителі, багато інтерактивних вправ, спілкування, ігри. У групах студенти різного віку, національностей, бекґраунду.

До традицій деяких досі звикаємо. Це так. Наприклад, на Різдво у них цікава традиція, це – крампус. Одягнені у всяку нечисть люди бігають і б’ють інших різками, або можуть зняти шапку і зіпсувати зачіску. Така весела традиція.– Освітній процес проходив виключно німецькою мовою?

Моя спеціальність там це – English and American Studies. Тому більшість курсів були англійською. Курси з німецької викладалися і німецькою, і англійською. Тобто, якщо щось незрозуміло – тобі все пояснять, але пояснять, звісно, англійською.

– Наскільки складно навчатися іноземною мовою?

Англійською, на мій подив, це не так важко. Взагалі я вивчала англійську мову з 4-х років. Але для того, щоб розвивати свою англійську, особливо розмовну, я ходила в ХДУ на Speaking club весь перший курс. Мій рівень тоді був досить високий, але я мала сильний розмовний бар’єр.

Німецькою, звісно, навчатися було важко. Але: я – та людина, яка окрім німецької вивчала ще італійську та іспанську.

– Як опановували навчальну програму в ХДУ?

Більшість предметів, особливо ті, які схожі, перезараховуються. Деякі предмети я вивчала в ХДУ, деякі – там. Також проходила практику онлайн і писала курсову.

Переважно, студенти беруть повністю предмети тут і потім перезараховують оцінки, якщо потрібно – складають екзамени в ХДУ.

– Чим відрізняється навчання в Україні від навчання в Австрії?

Тут студенти навчаються, тому що вони хочуть навчатися. Студенти, взагалі, навчаються дуже багато. На магістратурі люди, які реально вже пропрацювали багато років і вступили, аби підвищити кваліфікацію.

До чого ми звикли не одразу, це те, що тут з викладачами спілкуєшся на “ти” й звертаєшся по імені. Це дуже цікаво. Відстань між студентом та викладачем скорочується і це гарно впливає на атмосферу.

Щодо дозвілля. Найчастіше цим займається студентський парламент. В Австрії студентський парламент це трошки інша система. Студенти платять гроші – 20 євро кожного семестру. І на ці кошти вони організовують дозвілля, заходи, вечірки, закуповують їжу, обладнання, наймають діджеїв і багато всього.

– Під час навчання Ви брали участь у міжнародних заходах в Іспанії, присвячених проблемі насильства та дискримінації щодо жінок. Розкажіть про цей досвід.

Тут є не тільки студентський парламент, а й система партій, які найчастіше, скажімо так, є дочірніми справжніх державних партій. Це позитивно впливає на студентів, вони вчаться політики.

Я пройшла невеличку співбесіду, написала мотиваційний лист і від студентської австрійської партії поїхала на цей захід. І це було – вау, просто нереальні спікери. Для мене це було одним з хайлайтів минулого року. Гарний досвід!

Ініціатива була повністю моя, але ці можливості доступні кожному. Взагалі, є багато можливостей для студентів бути активними й бути активними на дуже високому рівні.

– Чи відчуваєте різницю між українськими студентами та студентами-європейцями?

Скажу, що ми – більш дорослі. Тобто, сам факт того, що сімнадцятирічні студенти, які приїхали з України, більшість, звісно, через війну, але вони вже навчаються. Навіть для європейців це в принципі – ВАУ! Тому що австрієць в 19 років тільки-но школу закінчив, а у мене в 19 років вже 5-й семестр навчання в університеті.

– Чи ознайомлені європейcькі студенти з подіями в Україні?

Так, звісно, вони про війну знають багато. Молоде покоління знає багато про Україну і підтримує сильно. Багато хто і на мітинги виходив, і гуманітарку складав.

– Чи вплинуло на Вас навчання за програмою обміну і як саме?

Я побачила інший світ, багато можливостей. Це був дуже цікавий досвід: люди з різних країн, різні культури, мови.

По-перше, я нарешті зрозуміла, чому я вивчаю англійську мову. По-друге, я вже знайшла деякі варіанти щодо майбутньої роботи, які мені цікаві, де я хочу працювати, що ще вивчати.

Світ великий і все залежить від тебе. І це найголовніше, мабуть, що треба було зрозуміти, бо наше майбутнє в наших руках. Якщо нічого не робиш, то нічого й не вийде!

– Яку пораду Ви дали б студентам, які планують, або розмірковують над навчанням за обміном?

Найголовніше: пробуйте! Не вийде з першого разу, вийде з другого. Звісно, треба гарно знати англійську, але однаково намагатися та не боятися. Як мінімум – спробувати! Не пам’ятаю, хто це сказав: “Бути сміливим – це не не боятися, а контролювати свій страх”.

Це той досвід, який отримати в житті треба, тому що він дає багато емоцій, друзів та нових можливостей.

Пресцентр ХДУ