Херсонський державний унiверситет

Символічний збіг: третя річниця релокації припала на Великдень - світле свято надії, вдячності й віри. Саме ці почуття об’єднують нашу спільноту. Саме завдяки ним нам вдалося зберегти колектив і херсонську ідентичність. Уявіть, досі 95 % працівників ХДУ - херсонці. Це ті люди, які у квітні 2022 року, коли місто вже було окуповане й під суворим контролем фсб росії, зібралися на Конференцію трудового колективу й одноголосно підтримали тимчасове переміщення центру управління Херсонського державного університету на базу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника - щоб мати змогу продовжувати освітній та адміністративний процеси. Голосування відбувалося у змішаному форматі: частина колег була в херсонському офісі ХДУ, лунав Гімн України… Це був справжній прояв мужності та патріотизму!

Щиро вдячний голові Конференції трудового колективу Юрію Івановичу Бєляєву, який згуртував спільноту, сам усі ці понад три роки перебуває вдома, у Херсоні, й завжди на зв’язку - навіть коли були суттєві проблеми з українським інтернетом.

Дякую кожній і кожному, хто продовжує тримати бренд Херсонського державного університету. Колеги, ви – неймовірні! Хтось виїжджав з окупації під обстрілами, залишав усе, погоджуючись жити в гуртожитку… Хтось продовжував працювати навіть в умовах окупації, а зараз - під постійними обстрілами. Ви - ті, хто творить історію.

Вдячний команді - першому проректорові Сергієві Омельчуку, проректорам Дар'ї Мальчиковій, Олександрові Лемещуку, Вероніці Денисенко, Максиму Віннику, Аллі Цапів, деканам, керівникам відділів та служб, викладачам, співробітникам.

Знаю, що інколи важко до сліз, але так сталося, що нам потрібно докладати надзусиль, щоби вистояти. І ви це робите щодня.

Доля поєднала нас із неймовірними людьми! Це ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда та його команда - проректори Валентина Якубів, Едуард Лапковський, Сергій Шарин, Ярослав Шинкарук, Руслан Запухляк.

Тепер ми можемо визнати, наскільки розгубленими через втрату власного світу були навесні 2022 року, коли дісталися Івано-Франківська. Але ваша турбота, конструктив, підтримка нас зігріли та мотивували працювати й рухатися вперед.

Ми вдячні громаді Івано-Франківська, міському голові Русланові Марцінківу та його команді за те, що ми не відчуваємо себе ВПО. Усі наші питання були вирішені. Усі наші запрошення та ініціативи - підтримані. Ми полюбили Франківщину й віримо, що мирна Херсонщина обов’язково подарує вам незабутні теплі обійми.

Майже 1000 км від дому, але ми не втрачаємо зв’язок.

Університет вважає себе частиною екосистеми Херсона та області, бере участь у розробленні проєктів розвитку, відновлення, подолання кризових ситуацій. Наші науковці задіяні як експерти у багатьох напрямах, бо ми плануємо повернення додому і роботу над формуванням людського капіталу регіону.

Вдячні представникам влади, які завжди нас підтримували: Геннадію Лагуті (rip), Ярославу Янушевичу, Олександрові Прокудіну, Олександрові Самойленку, Юрієві Соболевському, Галині Луговій, Романові Мрочку, Тетяні Юшко, Наталі Журженко…

Окреме спасибі працівникам ХОКАРС і «Парки Херсона», які закривають пошкоджені корпуси, рятують наші будівлі, що постраждали від обстрілів.

Ми вдячні Міністерству освіти і науки України за те, що розумієте потреби й виклики релокованих університетів, допомагаєте нам, підтримуєте абітурієнтів і студентів з ТОТ, ВПО, із зон активних бойових дій.

Ми вдячні міжнародним партнерам - університетам країн Європейського Союзу, США та донорам.

Ніколи не забудемо отримані від Університету Кента навесні 2022 року 100 ноутбуків, завдяки яким ми змогли організувати роботу івано-франківського офісу й наших викладачів.

Обіцяємо й надалі робити все, щоб відповідати вашим очікуванням і запиту суспільства. А це - якісна, доказова вища освіта. Щодня ми вдосконалюємося та впроваджуємо в роботу освітні тренди.

Радіємо з того, що підтримуємо зв’язки з нашими херсонськими стейкголдерами й маємо нових партнерів у різних регіонах країни. Поступово, завдяки довірі вступників, ми набуваємо статусу відкритого університету, до якого приходять навчатися жителі різних областей.

Дякуємо за довіру.

Три роки не вдома - це доволі тривалий період.

Ми не можемо знати, скільки ще доведеться працювати в такому режимі. Але ми точно знаємо: наше серце - з Херсонщиною, з рідним Херсонським державним університетом.

На Великдень ми молимося за військовослужбовців, за наш дім, за Україну.

Велика вдячність нашим захисникам і захисницям!

Нехай оберігає вас Господь.

Завдяки нашим ЗСУ ми можемо працювати й планувати майбутнє у вільній, сильній Україні!