Херсонський державний унiверситет

На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто загинув у російсько-українській війні.

Деканеса факультету Ірина Шапошникова наголосила, що сьогодні друга пара на факультеті розпочалася з показу відеофільму, у якому зібрані розповіді викладачів про перші дні війни, про переміщення ХДУ до Івано-Франківська.

«Третій рік поспіль ворог знищує інфраструктуру нашого міста та Херсонського державного університету, немає жодного корпусу, який би не зазнав руйнації у результаті прильотів. Але попри всі виклики ми продовжуємо успішно функціонувати і надавати якісну освіту. Ми працюємо за системою «Університет в смартфоні», у нас потужні цифрові платформи, тривають тижні очного навчання на базі івано-франківського офісу. І ми віримо, що дочекаємося повернення і будемо розбудовувати наше місто», – зазначила Ірина Шапошникова.

Вона розповіла, що фільм оснований на спогадах і містить невеличку частину фотоархіву факультету, який у майбутньому може стати сторінками і віхами історичної пам’яті.

«Ми не маємо права забути імена тих людей, які віддали своє життя захищаючи нас від ворога. І першим був – наш випускник, який загинув 24 лютого 2022 року – Віктор Патуляк. На засіданні вченої ради факультету було прийнято рішення, яке згодом підтримала вчена рада університету, встановити пам’ятну дошку на його честь. На жаль цей список продовжується…», – зазначила деканеса факультету.

Ірина Шапошникова поділилася, що з перших днів війни всі викладачі факультету залишалися у Херсоні. Спочатку був шок, було важко. Потім почалися проблеми зі зв’язком. Але завдяки підтримці небайдужих людей знаходили можливість підключатися до інтернету та проводити заняття й наради. Ще один виклик – збереження документації факультету та прапору, який був найбільший у Херсоні.

«Я звернулася до свого брата, який закопав наші залікові у плавнях. І дістали ми їх вже після звільнення. А згодом відправили до Івано-Франківська. І зараз залікові книжки і паперові індивідуальні картки студентів факультету зберігаються там. Також на початку повномасштабного вторгнення було проведено вчену раду університету, де були присутні й викладачі нашого факультету. Вони підтвердили, що ХДУ – це Україна і ми продовжуємо працювати за українським законодавством. У квітні 2022 року Конференція трудового колективу підтримала рішення про тимчасове переміщення університету на базу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Але не було зелених коридорів, тож кожен сам приймав рішення про виїзд», – підсумувала Ірина Шапошникова.

З перших днів війни заступниця декана з організаційно-виховної роботи та працевлаштування Тетяна Швець у гуртожитку підтримувала студентів.

«24 лютого закарбувалося у пам’яті, як найстрашніший день. Але я розуміла, що треба було швидко діяти, приймати рішення та акумулюватися. Адже поруч студенти, родина. Перше завдання – дати дітям зрозуміти, що не можна піддаватися паніці. Декого забрали додому батьки. А ті хто залишився, перебували в укритті від першого дня. Ми намагалися згуртуватися і триматися разом. Дякую адміністрації університету, яка забезпечила нас харчуванням і ліками. Ми намагалися відволіктися від тих страшних звісток, які ширилися усіма соціальними мережами. І момент соціального згуртування відіграв важливу роль для університетської спільноти», – розповіла Тетяна Швець.

Ідею створення мотиваційних роликів подала керівниця психологічної служби ХДУ Дар’я Доманчук.

«У той час Соціально-психологічна служба працювала 24/7 не тільки для ХДУ, а й для всіх херсонців. Нам телефонували, зверталися по допомогу і я пишаюся тим, що ми змогли налагодити комунікацію.

Наразі ми маємо партнерів – 18 психологів у різних країнах світу, які на волонтерських засадах надають психологічну допомогу мешканцям Херсонщини. Вдячна спільноті університету за те, що ми всі разом об’єдналися і вистояли», – зазначила Дар’я Доманчук.

За словами деканеси Ірини Шапошникової, боляче було дивитись на те, що зробили росіяни та зрадники, які захопили університет. Коли Херсон звільнили у листопаді 2022 року, співробітники потрапили на свої робочі місця. Майже все було пограбовано та знищено.

«Ми не повинні забувати, що таке окупація, тому ми робимо такі відео, документуємо свідчення та спогади, які вже є частиною історії. Ми мріємо про повернення. Херсонщина вкрай потребує фахівців, потребує молоді. Ми не маємо права втратити Херсон. Наші викладачі і сьогодні перебувають у Херсоні. І ми віримо, що повернемося і відбудуємо наше місто-герой заради наших дітей та онуків», – підсумувала Ірина Шапошникова.

Пресцентр ХДУ