Викладачі та студенти освітньої програми «Журналістика» взяли участь у інтерактивній лекції «Як протидіяти ксенофобії в умовах війни. Медійний аспект», організованій Київським Хабом прав людини спільно з Кафедрою соціальних комунікацій Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Лекцію провів В’ячеслав Ліхачов – експерт Центру громадянських свобод, керівник Групи моніторингу прав національних меншин. Під час зустрічі спікер наголосив, що українське суспільство стало значно чутливішим до проявів мови ворожнечі. Такі випадки нині трапляються рідше, переважно у маргінальних виданнях чи соціальних мережах. Водночас, за словами експерта, частина проблеми «перемістилася» саме в онлайн-простір, де неконтрольовані висловлювання поширюються швидше.
«Мова ворожнечі та свобода висловлювання — це система, у якій важливо знайти баланс. Це динамічний процес, що змінюється разом із суспільством і медіа», – зазначив В’ячеслав Ліхачов. Лектор підкреслив, що журналісти мають право на власну думку, однак у своїй роботі повинні відрізняти конструктивну критику від мови ненависті. Необережне чи узагальнене формулювання може не лише образити окремих людей, а й створити небезпечні суспільні стереотипи, що провокують нетерпимість та дискримінацію. Окрему увагу приділили юридичним аспектам. Зокрема, було згадано про статтю 161 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі. Водночас Вʼячеслав зауважив, що визначення мови ворожнечі в українському законодавстві потребує уточнення, адже не завжди дозволяє чітко відокремити навмисні висловлювання від звичайної критики або комерційної діяльності. Також, учасники отримали відповіді на свої запитання. Наприклад, дізнались, як журналісти та медіа можуть ефективно реагувати на прояви ксенофобії та мови ненависті. В’ячеслав Ліхачов наголосив, що боротьба з такими проявами має бути виваженою як з боку правоохоронних органів, так і з боку самих редакцій. Якщо для правоохоронців важливо діяти обережно, але не залишати подібні випадки без уваги, то для журналістів найголовніше – розуміти наслідки власних слів і не підсилювати упередження. «Медіа мають слідкувати за тим, що вони поширюють. Важливо не лише реагувати на негатив, а й створювати позитивний контекст — показувати приклади взаємоповаги, розповідати про культурне різноманіття, пояснювати релігійні традиції», – підкреслив експерт. Вʼячеслав навів кілька показових прикладів. Так, минулого року хвиля обурення у соцмережах через ханукальний світильник у публічному просторі переросла у вандалізм . Це стало наслідком відсутності пояснення контексту. Натомість під час паломництва хасидів до Умані медіа змогли запобігти напрузі: прямі включення, репортажі з міста, пояснення сенсу свята допомогли суспільству сприймати подію спокійно. Відповідальна журналістика може не лише інформувати, а й впливати на суспільну атмосферу, зменшувати рівень нетерпимості та сприяти взаєморозумінню. Лекція стала можливістю переосмислити роль журналістів у суспільстві, яке переживає війну. Адже, як зазначив експерт, мова ворожнечі підриває довіру й солідарність, а отже, протидіяти їй – це не лише питання етики, а й національної безпеки.
Матеріал підготувала: Букаєва Дар’я, 1 курс, спеціальність «Журналістика».
Можливості: Версія для друку Відправити другу