24 листопада літературна спільнота відзначила 220 років з дня народження Олекси Стороженка – українського письменника, етнографа й громадського діяча. Його твори, сповнені народних традицій, гумору та глибокого знання української культури, стали важливою частиною літературної спадщини. Пропонуємо до вашої уваги коротеньку довідку про життя і творчість Олекси Стороженка.
Олекса Стороженко народився 24 листопада 1805 (за деякими даними – 1806) року в селі Лисогори (Чернігівщина) в родині дрібного поміщика. Його рід – стародавній, з козацьким корінням, з предками, які були серед військової старшини. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині, в містечку Великі Будища Зіньківського повіту, де він здобував домашню освіту. У 1821-1823 рр. навчався у приватному пансіоні – «благородній гімназії» в Харкові, де вивчав, зокрема, іноземні мови, історію, географію.
Майже тридцять років Стороженко служив у війську. Він починав у 1824 р. як унтер-офіцер у кінно-єгерському або драгунському корпусі, а згодом досяг чину старшого офіцера у штабі кавалерійського корпусу.
Після військової служби він став чиновником зі «спеціальними дорученнями» при київському генерал-губернаторові. Виконував функції слідчого-криміналіста. Такий досвід – спостереження за життям людей, переїзди, контакти з різними верствами – дав йому унікальний матеріал для майбутньої літературної творчості.
1857 року вийшов друком роман «Братья-близнецы» і цикл оповідань «Рассказы из крестьянского быта малоросиян» російською мовою. А 1862 року, коли почав виходити україномовний журнал «Основа», Стороженко друкує в ньому цілу низку оповідань уже добірною українською мовою. Ще через рік у Петербурзі побачило світ нове видання письменника – двотомник «Українських оповідань».
Його творчість сповнена українського фольклору, побуту селян, народних переказів, звичаїв, легенд, народної мови, приказок, пісень. Стороженко досліджував старі вірування, демонологію, народну містичну уяву, історичні епохи – зокрема козацькі часи, життя на селі, прості долі людей.
Його стиль – «земляний», «народний»: жива мова, фольклорні мотиви, образи селянського побуту, народні приказки й пісні. Серед провідних тем – побут українців, народні звичаї, вірування, історичне минуле, доля простих людей, часто з елементами містики чи готики.
Серед його відомих творів:
Стороженко – одна з ключових фігур української літератури XIX століття. Його творчість показує побут, мову, звичаї українського села, народні вірування, дає портрет «простої людини» того часу. Він символізує перехід від «готичного/романтичного» відчуття до реалізму й фольклорної прози, поєднуючи містичні мотиви з народними віруваннями – своєрідний міст між традицією й модерністю.
У творах Стороженка – жива мова, живі герої, живе життя – і саме тому навіть сьогодні вони можуть сподобатися тим, хто цікавиться історією, фольклором, українською культурою.
У 1864 р. Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (столиця Литви). Вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь). Тут він виконував обов’язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з’їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Був енергійною людиною з міцним здоров’ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні й носив на гору десять пудів», хоча в останні роки життя все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу Олекса Стороженко віддавав грі на віолончелі, малював, ліпив і був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.
Помер О. Стороженко 18 листопада 1874 р. на своєму хуторі. Похований у м. Бресті
Його спадщина – літературна і фольклорна – зберегла для нас голос минулого, звуки та голоси українського села, народну душу.
Рекомендований список літератури:
Можливості: Версія для друку Відправити другу