Щороку, 22 червня, український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів жертв Другої світової війни. Його встановлено указом Президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року, аби на державному рівні увічнити пам’ять мільйонів українців, чиї життя було знищено або скалічено внаслідок Другої світової війни.
Саме 22 червня 1941 року нацистська Німеччина без оголошення війни вторглася на територію срср. Для України, яка на той час була частиною радянського союзу, цей день став початком жахливої воєнної трагедії. Масовий терор, окупація, депортація, зруйновані міста і села, мільйони загиблих і поранених...
За масштабами втрат, руйнувань і людських трагедій Україна була однією з найбільших жертв Другої світової війни. За різними оцінками, загальні демографічні втрати України становили від 8 до 10 мільйонів осіб. З них майже 5 мільйонів – цивільні, що стали жертвами окупаційного режиму, бойових дій, примусових робіт, голоду й репресій. Майже 700 населених пунктів України було знищено вщент, понад 250 з них – разом з усім населенням. Українські землі стали ареною найзапекліших боїв – Київська оборонна операція, битва за Харків, оборона Одеси, Севастополя – всі ці події пройшли через українську землю і життя українців.
Особливо болісною сторінкою є Голокост: за роки нацистської окупації на території України було вбито понад 1,5 мільйона євреїв. Символом трагедії став Бабин Яр у Києві, де лише за два дні у вересні 1941-го було розстріляно понад 33 тисячі людей.
Мільйони українців стали жертвами примусової праці: понад 2,4 мільйона осіб було вивезено до Німеччини як остарбайтерів – для роботи в промисловості та сільському господарстві. Багато хто з них не повернувся, а ті, що повернулися, зазнали репресій з боку радянської влади.
У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.
Крім цих подій, сьогодні українці майже кожен день шанують пам'ять мільйонів людей, які не тільки загинули в Другій світовій війні, а й зараз втрачають своє життя внаслідок війни з росією.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Тож обов’язком кожного із нас є – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстоює зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. Вшановуючи пам’ять минулого, ми ніколи не забуваємо про сьогодення!
Вічна слава захисникам, які віддали життя за Україну. Честь і повага живим!
Можливості: Версія для друку Відправити другу