Учасник цього репортажу — Шарапов Микита, студент другого курсу спеціальності «Журналістика» Херсонського державного університету, який нині перебуває в місті Херсон. Його навчальний день, як і в інших студентів ХДУ, проходить в умовах повномасштабної війни — онлайн та під звуки війни.
Навчальний ранок Микити сьогодні починається без поспіху й без дороги до університетських аудиторій, сьогодні це непоспішна підготовка до онлайн-пар. Іноді доводиться доробляти завдання, які не встиг завершити напередодні:
«Раніше такого не було, а зараз, на жаль, трапляється», — зізнається студент. Та загалом ранок виглядає просто: «Зазвичай я прокидаюся, вмиваюся, приводжу себе до ладу та заходжу на пари» Головною відмінністю від довоєнного студентського життя залишається відсутність фізичного шляху до університету, бо навчання повністю дистанційне. Втім, досвід онлайн-освіти для Микити не новий: під час пандемії COVID-19 він вже навчався в такому форматі. «Ніні змінилася сама атмосфера — тоді було спокійніше. Зараз умови інші — повномасштабна війна», — говорить він.
«Раніше такого не було, а зараз, на жаль, трапляється», — зізнається студент. Та загалом ранок виглядає просто: «Зазвичай я прокидаюся, вмиваюся, приводжу себе до ладу та заходжу на пари»
Головною відмінністю від довоєнного студентського життя залишається відсутність фізичного шляху до університету, бо навчання повністю дистанційне. Втім, досвід онлайн-освіти для Микити не новий: під час пандемії COVID-19 він вже навчався в такому форматі. «Ніні змінилася сама атмосфера — тоді було спокійніше. Зараз умови інші — повномасштабна війна», — говорить він.
Перед початком занять Микита насамперед перевіряє розклад. Новини — не в пріоритеті.
«Я тривожна людина, тому мені важливо знати, що я нічого не переплутав і все правильно запам’ятав», — пояснює студент. Про важливі події він дізнається вже по факту їх настання — від рідних або з реального життя. Онлайн-пари в Херсонському державному університеті Микита оцінює позитивно, для нього навчання в університеті було мрією, і вступ саме до ХДУ став важливим етапом у житті: «Я дуже радий, що все ж таки вступив до цього університету. Мені здається, що все, що трапляється, як і мій вступ, відбувається в потрібний для нас момент», — говорить студент. За його словами, заняття проходять легко і зрозуміло, без надмірного навантаження. Водночас Микита визнає, що практика в очному форматі дала б більше можливостей для набуття навичок: «Але з огляду на те, що ми знаходимося в стані повномасштабної війни, дистанційне навчання — це справді найкращий і найбезпечніший вихід, який дозволяє нам, незважаючи ні на що, продовжувати отримувати нові знання. Це круто!», — говорить він.
«Я тривожна людина, тому мені важливо знати, що я нічого не переплутав і все правильно запам’ятав», — пояснює студент. Про важливі події він дізнається вже по факту їх настання — від рідних або з реального життя.
Онлайн-пари в Херсонському державному університеті Микита оцінює позитивно, для нього навчання в університеті було мрією, і вступ саме до ХДУ став важливим етапом у житті: «Я дуже радий, що все ж таки вступив до цього університету. Мені здається, що все, що трапляється, як і мій вступ, відбувається в потрібний для нас момент», — говорить студент. За його словами, заняття проходять легко і зрозуміло, без надмірного навантаження. Водночас Микита визнає, що практика в очному форматі дала б більше можливостей для набуття навичок: «Але з огляду на те, що ми знаходимося в стані повномасштабної війни, дистанційне навчання — це справді найкращий і найбезпечніший вихід, який дозволяє нам, незважаючи ні на що, продовжувати отримувати нові знання. Це круто!», — говорить він.
За словами Микити, пропускати заняття йому доводиться вкрай рідко:
«Всі викладачі знають, що я відповідальний у цьому плані — я завжди присутній на парах», — говорить студент. За весь час навчання були лише поодинокі випадки, коли він не міг підключитися через відсутність світла або інтернету: «Такі моменти можна на пальцях однієї руки порахувати», — зізнається Микита. У подібних ситуаціях викладачі, за словами Микити, все розуміли інтуїтивно — без зайвих пояснень. Загалом ставлення викладачів Херсонського державного університету він називає людяним і підтримуючим: «Вони реально розуміють усі форс-мажорні ситуації й у багатьох випадках йдуть назустріч», — зазначає студент. За його словами, така довіра й підтримка мотивують працювати більше: «Коли тобі йдуть назустріч, ти починаєш ще більше вкладатися в навчання, більше працювати над собою і своїми практичними завданнями», — каже він.
Микита зізнається, що найбільше його надихають прості слова схвалення:
«Мене дуже підтримує похвала. Коли викладачі кажуть щось приємне про мою роботу — це для мене справді важливо», — ділиться хлопець. Один із таких моментів запам’ятався особливо під час занять з дисципліни «Медіавиробництво: продукту», які веде викладачка Юлія Юріна. Саме тоді вона відзначила його вимову й зауважила, що вона підходить для телевізійного формату. На той момент Микита справді хотів будувати свою кар’єру саме в телебаченні, тож ці слова стали для нього найкращим компліментом: «Мені тоді було дуже приємно. Це реально додає віри в себе», — говорить студент. Микита зізнається, що до вступу в університет мав низьку самооцінку: «Я щиро думав, що я якась бездарність, що не зможу, не потягну», — говорить він. Проте вступ до ХДУ, ще й на бюджет, став переломним моментом: «Тоді я вперше по-справжньому повірив у себе», — додає студент.
«Мене дуже підтримує похвала. Коли викладачі кажуть щось приємне про мою роботу — це для мене справді важливо», — ділиться хлопець. Один із таких моментів запам’ятався особливо під час занять з дисципліни «Медіавиробництво: продукту», які веде викладачка Юлія Юріна. Саме тоді вона відзначила його вимову й зауважила, що вона підходить для телевізійного формату. На той момент Микита справді хотів будувати свою кар’єру саме в телебаченні, тож ці слова стали для нього найкращим компліментом: «Мені тоді було дуже приємно. Це реально додає віри в себе», — говорить студент.
Микита зізнається, що до вступу в університет мав низьку самооцінку: «Я щиро думав, що я якась бездарність, що не зможу, не потягну», — говорить він. Проте вступ до ХДУ, ще й на бюджет, став переломним моментом: «Тоді я вперше по-справжньому повірив у себе», — додає студент.
Окремим і найбільш емоційним спогадом для Микити став випадок під час онлайн-заняття з дисципліни «Фізичне виховання», яке проводила викладачка Ганна Глухова. Вона, як і сам студент, перебувала в Херсоні. Під час пари почався гучний обстріл:
«Вона одразу сказала, що ми можемо виходити з заняття, що безпека — це найголовніше. Було видно, що вона дуже переживає за нас», — згадує Микита. Попри це, він вирішив не залишати пару — лише вимкнув камеру й продовжив слухати лекцію: «Я просто не можу взяти й піти. Совість не дозволяє. Навіть у такий момент мені важливо залишатися на парі», — пояснює студент. Для Микити цей епізод став символічним: «Мені здається, це добре показує нас, херсонців. Ми дуже стійкі й дуже сильні, навіть коли небезпечно і здається, що можна все кинути, ми все одно намагаємося триматися, не залишати справ, якими займаємося, не кидати навчання і доводити все до кінця — і мені здається, це дуже крута й важлива наша відмінність», — говорить він.
Бути студентом ХДУ сьогодні для Микити означає передусім відповідальність:
«Я відчуваю відповідальність не тільки перед університетом, а й перед самим собою», — зазначає він. Навчання стало опорою в складному емоційному стані та допомагає не втрачати сенс і рухатися вперед: «Я ненавиджу сидіти без діла. Хочу мати ґрунт для майбутнього», — додає студент.
Авторка - студентка || курсу спеціальності "Журналістика" Владислава Міхалькова
You can: Print version Send to friend