Психологічний ефект від сприйняття цього шедевру нищівний. «Іван Грозний і син його іван…» – єдина в історії російського живопису картина, яку двічі атакували вандали в музеї.
У 1913 році молодий іконописець-старообрядець Абрам Балашов порізав полотно Іллі Рєпіна трьома ударами ножа, пошкодивши обличчя героїв. За чутками, хранитель Третьяковської галереї художник Георгій Хруслов наклав на себе руки, кинувшись під потяг, коли дізнався про пошкодження картини. Другий раз на шедевр напали зовсім недавно, у травні2018року: 37-річний безробітний Ігор Подпорін схопив металеву стійку огорожі і декілька разів вдарив нею по полотну. Вандал арештований; у кінці листопада його було визнано осудним і направлено до суду.
У самого Рєпіна полотно на кривавий сюжет викликало сильні емоції ще в процесі роботи. «Мені часом ставало страшно, – згадував художник. – Я відвертався від цієї картини, ховав її». Таке ж враження справляв шедевр і на його друзів. Рєпін свідомо створив полотно, яке разюче відрізняється від картин попередників, Вячеслава Шварца, Миколи Шустова та Івана Пєлєвіна, на подібний сюжет. У них царевич лежить на смертному одрі, а поруч сидить скорботний Іван Грозний. Рєпін обрав найбільш драматичний момент – коли царя осінило, що він натворив, – і створив емоційне полотно, повне сильної, мабуть, деструктивної енергії. Картина поступово обросла похмурими легендами: долі людей, які позували Рєпіну для неї, склались нещасливо, і пішли розмови про прокляття шедевру. Однак більшість прийомів, якими Рєпін досяг того, що від полотна віє жахом, цілком можна розгадати.
Текст Софія Багдасарова
You can: Print version Send to friend